Потужне Кубанське козацьке військо - головний інструмент у боротьбі проти більшовизму. Аналіз обставин, що вплинули на діяльність яскравих представників молодого покоління політичних, військових діячів Кубані революційної доби В. Іваниса та А. Шкуро.
Аннотация к работе
Такі особливості регіону суттєво позначились на розвитку революційного руху не лише на Кубані та Північному Кавказі, але й мали значно ширший вплив на весь постімперський простір (у тому числі й на основні українські терени). Окремі аспекти участі козаків у збройній боротьбі проти Радянської Росії аналізує й польська історіографія, але це стосується лише військової співпраці з Військом Польським влітку-восени 1920 р. Так, Василь Миколайович Іванис народився в 1888 р. у козацькій родині в станиці Анастасіївській Темрюцького/Таманського відділу; вищу освіту здобував у Москві й Новочеркаську (інженер-хімік 1915 р.); за власної ініціативи відбув 1-річну військову службу в кубанському пластунському батальйоні; в роки Першої світової війни по закінченні артилерійської школи служив на Кавказькому фронті, а потім керував військовим заводом на Дону (отримав чин підпо-ручника); у складі Добровольчої Армії брав участь у І «льодовому» поході 1918 р.; з серпня 1918 р. залучився до розвитку козацького самоврядування на Кубані; був міністром, а з січня 1920 р. головою уряду республіки «Кубанський Край» (з травня 1920 р. ще й короткий час виконував обовязки Військового Отамана); обстоював державність Кубані та дотримувався проукраїнських поглядів; після поразки визвольних змагань подався на еміграцію; знаходився в Європі й Канаді, де займався викладацькою діяльністю та брав участь у діяльності українських освітніх і наукових утворень [2, с. Андрій Григорович Шкуро народився в 1886 р. у родині козацького офіцера зі станиці Пашківської; після станичної школи у 10-річному віці продовжив навчання у військових навчальних закладах Москви і Санкт-Петербургу й став козацьким офіцером; в роки Першої світової війни був командиром партизанського загону кубанської кінноти, здобувши низку нагород і чин полковника; в 1918 р. очолив антирадянське повстання на Кубані; зосередився на військовій карєрі в Добровольчій Армії й уникав участі у політичному протистоянні на Кубані; за гучні військові звитяги здобув чин генерал-лейтенанта і взимку 1920 р. був призначений командувачем новоствореної Кубанської армії; на початку травня 1920 р. подався на еміграцію, де контактував з козацькими осередками й започаткував шоу козаків-джигітів; в роки ІІ світової війни підтримав Гітлерівську Німеччину й взяв участь у творенні козацьких частин на її стороні; після війни був переданий СРСР і засуджений до смертної кари [4; 11; 15]. кубанський козацький більшовизм революційний Так, козаки у зрілому віці відбували військову службу, яка на початку ХХ ст. тривала 12 років (поділялась на три черги) й доповнювалась 5-річним перебуванням у запасі [5, с.
Список литературы
1. Авраменко А. Козацьке військо на Кубані / А.М. Авраменко, Б.Є. Фролов, В.К. Чумаченко // Історія Українського Козацтва. Нариси: У 2 т. / Редкол.: В.А. Смолій (відп. ред.) та ін.. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007 - Т. ІІ. - с. 364-414.
2. Білий Д.Д. Українці Кубані в 1792-1921 роках. Еволюція соціальних ідентичностей / Д.Д. Білий. - Львів-Донецьк: Східний видавничий дім, 2009. - 543 с.
3. Польовий Р. Український патріот Кубані Василь Іванис.
4. Коваль Р. Україна і Кубань: Партизанський генерал Андрій Шкуро.
5. Задунайський В. Бойове мистецтво та військова спадщина українських козаків в кінці ХІХ - на початку XX ст. / В. Задунайський. - Донецьк : Норд-Прес - ДОННУ, 2006. - 335 с.
6. Задунайський В. Володіння холодною зброєю у військових формуваннях України, Росії та Польщі (кінець ХІХ - 30-ті рр. ХХ ст.) / В. Задунайський. - Донецьк: Норд- Прес - ДОННУ, 2008. - 204 с.
7. Задунайський В. Військова організація та бойові дії донських і українських кубанських козаків під час революції 1917-1921 рр. / В. Задунайський // Історичні і політологічні дослідження. - Донецьк, 2008. - № 3-4. - С. 46-52.
8. Ратушняк О. В. Политические искания Донского и Кубанского казачества в годы Гражданской войны в России (1918-1920 гг.) / О. В. Ратушняк // Казачество России в Белом движении. Белая Гвардия. Альманах № 8. - Москва, 2005. - С. 17-23.
9. Баранов А.В. Повстанческое движение «бело-зеленых» в казачьих областях Юга России (1920-1924 гг.) / А. В. Баранов // Казачество России в Белом движении. Белая Гвардия. Альманах № 8. - Москва, 2005. - С. 119-129.
10. Карпенко С. В. Очерки истории белого движения на Юге России (1917-1920 гг.) / С.В. Карпенко. - Москва: Изд-во Ипполитова, 2006.- 456 с.
11. Цветков В.Ж. Генерал-лейтенант А. Г. Шкуро / В.Ж. Цветков // Белое движение. Исторические портреты. - Москва: АСТ-Астрель, 2006. - 446 с.
12. Karpus Z. Wschodni sojusznicy polski w wojnie 1920 roku / Z. Karpus. - Torun: Wyd-wo UMK, 1994. - 230 s.
13. Учреждение гражданського управления казаков. - СПБ, 1912. - 218 с.
14. Іванис В. Стежками життя / В. Іванис. - Торонто: Перемога, 1958. - 192 с.
15. Шкуро АГ. Гражданская война в России: Записки белого партизана. - Москва: АСТ - Транзиткнига, 2004.
16. «Із козацької минувшини» (спогади українських кубанських козаків) / Упоряд. В.В. Задунайський. - Донецьк: Норд Компьютер, 2006. - 32 с.
17. Елисеев Ф.И. Казакина Кавказском фронте (1914-1917). М.: Воениздат, 2001.
18. Іванис В. Боротьба Кубані за незалежність. - Мюнхен, 1968. - 138 с.