Потужне Кубанське козацьке військо - головний інструмент у боротьбі проти більшовизму. Аналіз обставин, що вплинули на діяльність яскравих представників молодого покоління політичних, військових діячів Кубані революційної доби В. Іваниса та А. Шкуро.
При низкой оригинальности работы "Особливості діяльності лідерів Кубані під час революційних зрушень 1917-1920-х рр. (на прикладі Василя Іваниса та Андрія Шкуро)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Такі особливості регіону суттєво позначились на розвитку революційного руху не лише на Кубані та Північному Кавказі, але й мали значно ширший вплив на весь постімперський простір (у тому числі й на основні українські терени). Окремі аспекти участі козаків у збройній боротьбі проти Радянської Росії аналізує й польська історіографія, але це стосується лише військової співпраці з Військом Польським влітку-восени 1920 р. Так, Василь Миколайович Іванис народився в 1888 р. у козацькій родині в станиці Анастасіївській Темрюцького/Таманського відділу; вищу освіту здобував у Москві й Новочеркаську (інженер-хімік 1915 р.); за власної ініціативи відбув 1-річну військову службу в кубанському пластунському батальйоні; в роки Першої світової війни по закінченні артилерійської школи служив на Кавказькому фронті, а потім керував військовим заводом на Дону (отримав чин підпо-ручника); у складі Добровольчої Армії брав участь у І «льодовому» поході 1918 р.; з серпня 1918 р. залучився до розвитку козацького самоврядування на Кубані; був міністром, а з січня 1920 р. головою уряду республіки «Кубанський Край» (з травня 1920 р. ще й короткий час виконував обовязки Військового Отамана); обстоював державність Кубані та дотримувався проукраїнських поглядів; після поразки визвольних змагань подався на еміграцію; знаходився в Європі й Канаді, де займався викладацькою діяльністю та брав участь у діяльності українських освітніх і наукових утворень [2, с. Андрій Григорович Шкуро народився в 1886 р. у родині козацького офіцера зі станиці Пашківської; після станичної школи у 10-річному віці продовжив навчання у військових навчальних закладах Москви і Санкт-Петербургу й став козацьким офіцером; в роки Першої світової війни був командиром партизанського загону кубанської кінноти, здобувши низку нагород і чин полковника; в 1918 р. очолив антирадянське повстання на Кубані; зосередився на військовій карєрі в Добровольчій Армії й уникав участі у політичному протистоянні на Кубані; за гучні військові звитяги здобув чин генерал-лейтенанта і взимку 1920 р. був призначений командувачем новоствореної Кубанської армії; на початку травня 1920 р. подався на еміграцію, де контактував з козацькими осередками й започаткував шоу козаків-джигітів; в роки ІІ світової війни підтримав Гітлерівську Німеччину й взяв участь у творенні козацьких частин на її стороні; після війни був переданий СРСР і засуджений до смертної кари [4; 11; 15]. кубанський козацький більшовизм революційний Так, козаки у зрілому віці відбували військову службу, яка на початку ХХ ст. тривала 12 років (поділялась на три черги) й доповнювалась 5-річним перебуванням у запасі [5, с.
Список литературы
1. Авраменко А. Козацьке військо на Кубані / А.М. Авраменко, Б.Є. Фролов, В.К. Чумаченко // Історія Українського Козацтва. Нариси: У 2 т. / Редкол.: В.А. Смолій (відп. ред.) та ін.. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007 - Т. ІІ. - с. 364-414.
2. Білий Д.Д. Українці Кубані в 1792-1921 роках. Еволюція соціальних ідентичностей / Д.Д. Білий. - Львів-Донецьк: Східний видавничий дім, 2009. - 543 с.
3. Польовий Р. Український патріот Кубані Василь Іванис.
4. Коваль Р. Україна і Кубань: Партизанський генерал Андрій Шкуро.
5. Задунайський В. Бойове мистецтво та військова спадщина українських козаків в кінці ХІХ - на початку XX ст. / В. Задунайський. - Донецьк : Норд-Прес - ДОННУ, 2006. - 335 с.
6. Задунайський В. Володіння холодною зброєю у військових формуваннях України, Росії та Польщі (кінець ХІХ - 30-ті рр. ХХ ст.) / В. Задунайський. - Донецьк: Норд- Прес - ДОННУ, 2008. - 204 с.
7. Задунайський В. Військова організація та бойові дії донських і українських кубанських козаків під час революції 1917-1921 рр. / В. Задунайський // Історичні і політологічні дослідження. - Донецьк, 2008. - № 3-4. - С. 46-52.
8. Ратушняк О. В. Политические искания Донского и Кубанского казачества в годы Гражданской войны в России (1918-1920 гг.) / О. В. Ратушняк // Казачество России в Белом движении. Белая Гвардия. Альманах № 8. - Москва, 2005. - С. 17-23.
9. Баранов А.В. Повстанческое движение «бело-зеленых» в казачьих областях Юга России (1920-1924 гг.) / А. В. Баранов // Казачество России в Белом движении. Белая Гвардия. Альманах № 8. - Москва, 2005. - С. 119-129.
10. Карпенко С. В. Очерки истории белого движения на Юге России (1917-1920 гг.) / С.В. Карпенко. - Москва: Изд-во Ипполитова, 2006.- 456 с.
11. Цветков В.Ж. Генерал-лейтенант А. Г. Шкуро / В.Ж. Цветков // Белое движение. Исторические портреты. - Москва: АСТ-Астрель, 2006. - 446 с.
12. Karpus Z. Wschodni sojusznicy polski w wojnie 1920 roku / Z. Karpus. - Torun: Wyd-wo UMK, 1994. - 230 s.
13. Учреждение гражданського управления казаков. - СПБ, 1912. - 218 с.
14. Іванис В. Стежками життя / В. Іванис. - Торонто: Перемога, 1958. - 192 с.
15. Шкуро АГ. Гражданская война в России: Записки белого партизана. - Москва: АСТ - Транзиткнига, 2004.
16. «Із козацької минувшини» (спогади українських кубанських козаків) / Упоряд. В.В. Задунайський. - Донецьк: Норд Компьютер, 2006. - 32 с.
17. Елисеев Ф.И. Казакина Кавказском фронте (1914-1917). М.: Воениздат, 2001.
18. Іванис В. Боротьба Кубані за незалежність. - Мюнхен, 1968. - 138 с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
