Особливості діагностики та перебігу хронічного гепатиту С з позапечінковими ураженнями - Автореферат

Використовуючи термін „специфічні” до позапечінкових проявів ГС, хочемо підкреслити, що йдеться лише про ті ураження інших органів та систем (крім печінки), що зумовлені спектром тропізму вірусу або ушкоджуючою дією імунних комплексів, які складаються з антигенів HCV та антитіл до них, а не недостатністю функцій печінки. При обстеженні 569 осіб з анти-HCV та ознаками хронічного гепатиту для проведення дослідження нами було відібрано 150 хворих (чоловіків 60, жінок 90), в яких діагноз хронічного гепатиту С було підтверджено за загальноприйнятими критеріями, що включало і морфологічне дослідження - біопсію печінки. З урахуванням умов дослідження було відібрано 57 хворих (35 жінок і 22 чоловіків) на ХГС з позапечінковими ураженнями, які склали основну групу, в групу порівняння ввійшли решта 93 хворих на ХГС віком 16 - 60 років (з них жінок - 55, чоловіків - 38) без позапечінкових уражень. При їх порівнянні звертає на себе увагу більша частота астеновегетативного та артралгічного синдромів у хворих на ХГС з позапечінковими ураженнями. Проаналізувавши клінічні синдроми та симптоми у хворих обох груп (таблиця 1), можемо зробити висновок, що за вираженістю клінічних проявів перебіг ХГС з позапечінковими ураженнями в загальному не був важчим, ніж у хворих на ХГС без позапечінкових уражень.У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми підвищення ефективності діагностики та лікування хворих на ХГС з позапечінковими ураженнями, вивчено спектр та частоту позапечінкових уражень, значення автоімунних процесів в патогенезі ХГС з позапечінковими ураженнями, вдосконалено методику специфічної діагностики HCV-інфекції серед хворих на змішану кріоглобулінемію, системні васкуліти, гломерулонефрити. Розроблено метод лікування хворих на ХГС з вираженими автоімунними проявами та системними васкулітами з метою максимального зменшення (або виключення) використання препаратів з імуносупресивною дією. Позапечінкові ураження виявляються у 38% хворих на хронічний гепатит С. У хворих на ХГС із позапечінковими ураженнями виявлена специфічна реактивність імуноцитів до комплексного автоімунного (ядерного) антигену; найвищі її показники спостерігалися у хворих із шкірним васкулітом та ураженням суглобів, що вказує на провідну роль клітинних автоімунних процесів у патогенезі цих станів. Встановлено, що внутрішньошкірна імунізація автолейкоцитами у більшості хворих на ХГС з позапечінковими ураженнями призводить до вірогідного зменшення вмісту ANA та кріоглобулінів в крові, а також до клінічного покращення у хворих з шкірним васкулітом та гломерулонефритом, що дозволило максимально зменшити (а в більшості випадків виключити) використання препаратів з імуносупресивною дією.

гепатит хронічний імуносупресивний автоантиген

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми підвищення ефективності діагностики та лікування хворих на ХГС з позапечінковими ураженнями, вивчено спектр та частоту позапечінкових уражень, значення автоімунних процесів в патогенезі ХГС з позапечінковими ураженнями, вдосконалено методику специфічної діагностики HCV-інфекції серед хворих на змішану кріоглобулінемію, системні васкуліти, гломерулонефрити. Розроблено метод лікування хворих на ХГС з вираженими автоімунними проявами та системними васкулітами з метою максимального зменшення (або виключення) використання препаратів з імуносупресивною дією.

Позапечінкові ураження виявляються у 38% хворих на хронічний гепатит С. Серед них переважають ураження імунокомплексного генезу, спричинені змішаною кріоглобулінемією: ураження суглобів, гломерулонефрит, шкірний васкуліт. Факторами ризику для розвитку позапечінкових уражень є: жіноча стать, вік після 35 років і триваліший перебіг хронічного гепатиту С.

У хворих на ХГС із позапечінковими ураженнями виявлена специфічна реактивність імуноцитів до комплексного автоімунного (ядерного) антигену; найвищі її показники спостерігалися у хворих із шкірним васкулітом та ураженням суглобів, що вказує на провідну роль клітинних автоімунних процесів у патогенезі цих станів. Встановлена висока частота виявлення антинуклеарних антитіл (45,6%) та ревматоїдного фактора (86,4%).

Для підвищення ефективності специфічної діагностики хронічного гепатиту С у пацієнтів з вираженими ознаками кріоглобулінемії та відємними і невизначеними результатами ІФА та ПЛР доцільним є визначення анти-HCV та HCV-RNA у складі кріоглобулінів.

Встановлено, що внутрішньошкірна імунізація автолейкоцитами у більшості хворих на ХГС з позапечінковими ураженнями призводить до вірогідного зменшення вмісту ANA та кріоглобулінів в крові, а також до клінічного покращення у хворих з шкірним васкулітом та гломерулонефритом, що дозволило максимально зменшити (а в більшості випадків виключити) використання препаратів з імуносупресивною дією.

Одержано дані про звязок позапечінкових уражень з генотипом HCV та концентрацією HCV-RNA в крові: серед хворих на ХГС з позапечінковими ураженнями переважають пацієнти з 1 генотипом HCV - 41 особа, що становить 71,9% у яких рівень вірусного навантаження є достовірно нижчим ніж у групі порівняння.

Практичні рекомендації.

Висока частота позапечінкових уражень у хворих на ХГС є підставою проводити обстеження на anti-HCV, HCV-RNA та імунологічні холодові проби хворим ревматологічних, дерматологічних, нефрологічних відділень, відділень гемодіалізу та судинної патології.

У хворих на ХГС, особливо у жінок з перебігом захворювання більше 20-ти років, рекомендовано визначати кріоглобуліни, антитіла до цитоплазми нейтрофілів, антинуклеарні антитіла, та ревматоїдний фактор з метою діагностики автоімунних позапечінкових уражень.

Для зменшення інтенсивності автоімунних процесів у хворих на ХГС доцільно застосовувати метод внутрішньошкірної імунізації автолейкоцитами, який може застосовуватися як самостійно, так і в комплексній терапії хворих на ХГС з позапечінковими ураженнями.

Ворожбит О.Б. Виявлення позапечінкових уражень при хронічному гепатиті С //Практична медицина. - 2003. - № 2. - С. 33-35.

Ворожбит О.Б. Змішана кріоглобулінемія як найбільш поширений позапечінковий прояв хронічного гепатиту С (клінічний випадок) // Практична медицина. - 2003. - № 4. - C. 121-123.

Ворожбит О.Б. Проблема позапечінкових уражень при хронічному гепатиті С // Практична медицина. - 2003. - №3. - C. 97-101.

Ворожбит О.Б. Проблема діагностики хронічного гепатиту С з позапечінковими ураженнями. // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2004. - №32 - C. 83-86.

Телегін Д.Є., Герасун Б.А., Ворожбит О.Б. та ін. Гуморальна імунна відповідь до структурних та неструктурних білків вірусу гепатиту С при різних варіантах активності інфекційного процесу // Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы. Киев. - 2001. - С. 141-146.

Герасун Б.А., Телегін Д.Є., Ворожбит О.Б. Особливості діагностики та лікування гепатитів В і С при їх одночасному перебігу. // Клінічні проблеми боротьби з інфекційними хворобами. Матеріали 6 зїзду інфекціоністів України (25-27 вересня 2002 року, м. Одеса) Тернопіль. - „Укрмедкнига”. - 2002. - С. 102-104.

Ворожбит О.Б., Герасун Б.А., Телегін Д.Є., Герасун О.Б. Підходи до лікування тяжких геморагічних васкулітів у хворих на хронічні вірусні гепатити // Тяжкі форми інфекційних хвороб і невідкладні стани. Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України (16-17 травня 2002 року, м. Дніпропетровськ). - 2002. - С. 37-38.

Размещено на .ru