Особливості діагностики та лікування гіпертензивної енцефалопатії - Автореферат

Артеріальна гіпертензія (АГ) - значущий і незалежний фактор ризику розвитку цереброваскулярної патології, що займає провідне місце серед причин смерті й інвалідності та є одним із найпоширеніших серцево-судинних захворювань у більшості країн світу, а в Україні становить від 30 до 41 %: у чоловіків - 39,3 %, у жінок - 41,1 % (Giles T.D., 2005; Коваленко В.М., 2005, 2008; Сіренко Ю.М., 2008). Зазначене робить актуальною ранню діагностику ураження органів-мішеней і, у першу чергу, ураження головного мозку, що відображає ефективність не тільки лікування, а й профілактики (Волошин П.В., Міщенко Т.С., 2006). Дослідження особливостей розвитку ГЕ при АГ, зокрема на початкових етапах захворювання, має наукове та практичне значення і є перспективним для розробки обґрунтованих рекомендацій з діагностики та лікування ГЕ при АГ. Методи дослідження: клініко-неврологічне обстеження; нейропсихологічне обстеження (Mini-Mental State Examination (MMSE), скорочений багатофакторний запитувач особистості (СМОЛ), шкала депресії Бека, шкала Спілбергера); інструментальне обстеження (хронобіологічна структура артеріального тиску (АТ) за даними добового моніторування АТ; стан вегетативного забезпечення за даними варіабельності серцевого ритму; ультразвукове дуплексне сканування судин головного мозку (УЗДС); однофотонна емісійна компютерна томографія головного мозку); лабораторне дослідження (визначення рівня гомоцистеїну методом імуноферментного аналізу; показник апоптозу клітин крови - експресія маркеру CD95 цитофлуориметричним методом); статистичні методи обробки результатів (пакет прикладних програм "STATISTICA 6.0"). У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової проблеми вдосконалення діагностики та оптимізації лікувальної тактики при ГЕ у хворих на АГ на основі вивчення клініко-параклінічного обстеження, яке включало вивчення клінічних особливостей та особливостей вегетативного статусу, добового моніторингу АТ, стану церебральної гемодинаміки та перфузії мозку (за даними ОФЕКТ та УЗДС), оцінки процесів апоптозу в лімфоцитах (показники експресії CD95 ) та встановлення ролі цих факторів у формуванні ГЕ.У залежності від стадії енцефалопатії вони були розподілені на дві групи: перша група - 100 хворих із ГЕ I стадії; друга група - 251 хворий із ГЕ II стадії (51 хворий - підгрупа зі змішаною енцефалопатією (АТГЕ)). Скарги на загальне нездужання різного ступеня вираженості предявляли 154 (44 %) хворих, на головний біль - 312 (89 %) хворих, запаморочення - 224 (64 %). Детальний аналіз наявних у обстежених хворих факторів ризику залежно від стадії ГЕ показав, що надлишкова маса тіла визначалася з однаковою частотою у хворих ГЕ І та ІІ стадій. При вивченні когнітивної й психоемоційної сфер у хворих на ГЕ були виявлені емоційно-вольові розлади при ГЕ І стадії в 32,7 % пацієнтів, а при ГЕ ІІ стадії - в 44,1 %. При вивченні особливостей прояву когнітивних розладів у хворих на ГЕ ІІ стадії й АТГЕ ІІ стадії були встановлені порушення памяті, які носять характер модально-неспецифічних, тобто страждають сегменти памяті про найближче минуле й про віддалені події, однак при АТГЕ ці зміни носять більш виражений характер.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-практичної проблеми ГЕ у хворих на АГ 2 ступеня - уточнено її причини та чинники, основні механізми й особливості формування на підставі комплексного вивчення клініко-неврологічних даних, результатів біохімічних, інструментальних і нейровізуалізаційних методів дослідження, вивчення апоптозу клітин периферійної крові, розроблені і вдосконалені методи її діагностики і обєктивізації, встановлені особливості клінічного перебігу, розроблена та оцінена медикаментозна та немедикаментозна корекція. У хворих на ГЕ при АГ 2 ступеня характерним є те, що зміни нервової системи мають схильність до наростання при прогресуванні захворювання: при ГЕ І стадії переважають субєктивні скарги та розсіяна неврологічна симптоматика; при ГЕ II стадії мають місце ознаки аміостатичного (40,2 %), пірамідного (34,6 %) і вестибуло-мозочкового (9,4 %) синдромів. Встановлено, що зміни показників профілю АТ за результатами добового моніторування АТ у хворих на ГЕ І стадії в порівнянні з ІІ стадією, крім рівня систолічного АТ і діастолічного АТ та їх показників "навантаження тиском", стосуються підвищення пульсового АТ (особливо вночі) у сполученні з підвищенням швидкості ранкового зростання АТ, максимально високого підвищення варіабельності систолічного АТ і діастолічного АТ вдень і вночі та високою частотою (78,4 %) порушень циркадного ритму АТ. Особливості динамічних властивостей коливань систолічного АТ і діастолічного АТ протягом доби у хворих на ГЕ визначають характер перебігу захворювання: зі збільшенням стадії ГЕ зменшується кількість хворих з одиничними різкими перепадами АТ високої амплітуди переважно вдень та зростання кількості пацієнтів із частими коливаннями АТ мінімальної й середньої амплітуди протягом доби, які у хворих на ГЕ II ст

1. Основний зміст