Особливості черепно-мозкової травми середнього і тяжкого ступеня в осіб старших вікових груп (клініка, діагностика, прогнозування) - Автореферат

За даними Всесвітньої організації охорони здоровя за останні 10-15 років кількість черепно-мозкових травм збільшилась в середньому на 2% в рік, а по звітах нейрохірургічних відділень різних регіонів України і відділення нейротравми Інституту нейрохірургії імені академіка А.П.Ромоданова АМН України спостерігається неухильне зростання частоти та тяжкості ЧМТ (А.Н. Прогресуюче постаріння населення світу, в тому числі і нашої країни сприяє поширенню черепномозкової травми серед людей старшого віку, а загальна урбанізація приводить до збільшення кількості та тяжкості черепно-мозкового травматизму. За даними Київського НДІ нейрохірургії, за останні 20 років кількість хворих старшого віку, які перенесли черепно-мозкову травму збільшилась з 4,8% до 7,2%, а смертність серед потерпілих старше 60 років з тяжкою черепно-мозковою травмою сягає 53-72% (Р.А. В літературі мало уваги приділено висвітленню питань структури ЧМТ у осіб старшого віку, прогностичних критеріїв в залежності від тяжкості травми і супутньої патології, не проведені клініко-морфологічні співставлення при ЧМТ середнього і тяжкого ступеня у осіб похилого і старечого віку. Тому, вивчення особливостей клінічного перебігу ЧМТ середнього та тяжкого ступеня, розробка оптимальних прийомів діагностики та прогнозування ЧМТ у хворих похилого та старечого віку має важливе значення для практичної охорони здоровя.Контролем були 52 хворих у віці 21-50 років з такими ж ушкодженнями головного мозку. Ретроспективний аналіз клінічного перебігу у потерпілих, які поступили в термін після 24 годин від травми, виявив, що переважно травма у них первинно була розцінена як “легка”, тобто наявним був “світлий” проміжок, після чого наступала клінічна декомпенсація. Ізольовані забої головного мозку середнього ступеня тяжкості були у 32,5% хворих основної групи і в 34,6% контрольної, тяжкі забої головного мозку діагностовано відповідно у 5% основної і 5,7% контрольної групи. Відмічено, що серед хворих, яким не було проведено АКТ головного мозку в перші години після травми, формування підгострих субдуральних гематом зустрічалося втричі частіше, в порівнянні з хворими, у яких таке обстеження проводили відразу після травми. Відповідно в глибокому приглушенні-сопорі було 70,5% хворих основної і 76,2% контрольної групи, в помірній комі - 3,1% хворих основної та 9,5% контрольної групи.В структурі черепномозкової травми ушкодження головного мозку середнього та тяжкого ступеня в осіб старших вікових груп складають 27,8%. В осіб старших вікових груп забої тяжкого ступеня в 95% хворих ускладнюються внутрішньочерепними гематомами, найчастіше гострими субдуральними (56,9%), внутрішньомозковими (21,2%) та множинними (12,6%), забої головного мозку середнього ступеня тяжкості в 29,4% випадків ускладнюються підгострими субдуральними гематомами. У осіб старших вікових груп при забоях головного мозку середнього і тяжкого ступеня часто спостерігається дисоціація між клінічними проявами травми та структурно-морфологічними змінами мозку як безпосередньо після травми, так і в перші години і навіть доби після ушкодження. Мало виражені клінічні прояви не відповідають грубим структурним травматичним змінам мозку, що може свідчити про особливість нейродинамічних процесів і відповідної реакції на травму в осіб старшого віку. У осіб старших вікових груп виділено чотири варіанти клінічного перебігу забоїв головного мозку середнього та тяжкого ступеня: 1) забій мозку з грубою неврологічною симптоматикою безпосередньо після ЧМТ; 2) забій мозку з поступовим наростанням неврологічної симптоматики; 3) забій із “світлим” проміжком; 4) забій, коли на фоні відносного благополуччя наступає різка декомпенсація серцево-судинної та дихальної систем.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

1. В структурі черепномозкової травми ушкодження головного мозку середнього та тяжкого ступеня в осіб старших вікових груп складають 27,8%. Особи чоловічої статі отримують травму частіше ніж жіночої (58,9% та 41,1% відповідно). В структурі травматизму переважає побутова (47,1%) та дорожньо-транспортна (26,7%) травма.

2. В осіб старших вікових груп забої тяжкого ступеня в 95% хворих ускладнюються внутрішньочерепними гематомами, найчастіше гострими субдуральними (56,9%), внутрішньомозковими (21,2%) та множинними (12,6%), забої головного мозку середнього ступеня тяжкості в 29,4% випадків ускладнюються підгострими субдуральними гематомами.

3. У осіб старших вікових груп при забоях головного мозку середнього і тяжкого ступеня часто спостерігається дисоціація між клінічними проявами травми та структурно-морфологічними змінами мозку як безпосередньо після травми, так і в перші години і навіть доби після ушкодження. Мало виражені клінічні прояви не відповідають грубим структурним травматичним змінам мозку, що може свідчити про особливість нейродинамічних процесів і відповідної реакції на травму в осіб старшого віку. Погіршення стану хворих на 2-3 добу частіше всього зумовлено вторинними ішемічними розладами, рідше внутрішньочерепними геморагіями, що є проявом запізнілої нейрогуморальної реакції старіючого організму на травму. Оцінку стану хворих по шкалі ком Глазго треба проводити погодинно, що дозволяє врахувати динаміку змін при ЧМТ та визначити методи обстеження.

4. Компютерна та (або) магнітно-резонансна томографія є обовязковою для обстеження хворих старшого віку з черепно-мозковою травмою як безпосередньо після травми, так і в динаміці при мінімальному наростанні неврологічної симптоматики, або відсутності ефекту від лікування. Серед хворих, яким було проведено АКТ головного мозку відразу після травми, формування підгострих субдуральних гематом було втричі рідше. Враховуючи множинні фактори і в більшості випадків неадекватну реакцію мозку старіючого організму на травму, діагностика повинна бути спрямована не тільки на виявлення безпосередніх змін мозкової тканини після ушкодження (АКТ, МРТ), але і для передбачення вторинних судинних реакцій мозку (УЗДГ, РЕГ).

5. У осіб старших вікових груп виділено чотири варіанти клінічного перебігу забоїв головного мозку середнього та тяжкого ступеня: 1) забій мозку з грубою неврологічною симптоматикою безпосередньо після ЧМТ; 2) забій мозку з поступовим наростанням неврологічної симптоматики; 3) забій із “світлим” проміжком; 4) забій, коли на фоні відносного благополуччя наступає різка декомпенсація серцево-судинної та дихальної систем. При першому варіанті частіше всього забої-розтрощення мозку супроводжуються значними крововиливами, при другому - на фоні забою формуються гематоми, при третьому типі - часто формуються підгострі гематоми; четвертий тип забоїв характерний для хворих з вираженою цереброваскулярною та серцеводихальною недостатністю.

6. Прогностично несприятливі в осіб старших вікових груп є ізольовані забої тяжкого ступеня, при яких летальність складає в похилому віці 85,7%, в старечому-100%, гострі субдуральні гематоми (летальність - 72,1% в похилому та 80% в старечому віці), внутрішньомозкові (84,0% та 85,7% відповідно), множинні внутрішньочерепні гематоми (85,7% та 100% відповідно у осіб похилого та старечого віку), грубі порушення свідомості: при помірній комі летальність сягає 68,7% в похилому та 79,5% в старечому віці, при глибокій комі - 96,1% та 98,3% відповідно, та термінальній 100% летальність. Швидкий темп наростання компресії головного мозку, артеріальна гіпотензія (середній артеріальний тиск менше 90), відсутність окулоцефалічних та окуловестибулярних рефлексів, тонічні та клоніко-тонічні судоми, окорухові розлади (двосторонній мідріаз, фіксовані зіниці 6 та більше годин), порушення мязового тонусу /гіпертонус, атонія/ є прогностично несприятливими.

1. Гринів Ю.В. Клінічні і структурно-морфологічні співставлення черепномозкової травми середнього і важкого ступеня в осіб похилого і старечого віку // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика. - 2001. - Вип.10, Книга 3. - С. 47-52.

2. Гринів Ю.В., Комарницький С.В., Поліщук Л.Л., Оришака М.І. Прогнозування наслідків ЧМТ середнього та важкого ступеня у осіб старших вікових груп // Зб. наук. праць співроб. КМАПО ім. П.Л.Шупика. - 2000. - Вип. 9, Книга 3. - С. 200-202.

3. Комарницький С.В., Шрамко В.І., Поліщук Л.Л., Дріждов К.І., Гончарук О.М., Сомик К.І., Литвиненко А.Л., Гринів Ю.В. Організація надання допомоги хворим з черепно-мозковою травмою у відділенні нейротравматології ЛШМД м. Києва // Зб. наук. праць співроб. КМАПО ім. П.Л.Шупика. - 2000. - Вип. 9, Книга 1. - С. 185-188.

4. Потапов О.І., Гринів Ю.В., Герасимчук Р.Д., Худецький Ю.П., Рижик В.М. Досвід використання компютерної томографії при підгострих та хронічних субдуральних гематомах у осіб старших вікових груп // Променева діагностика, променева терапія: Зб. наук. робіт Асоціації радіологів України. - 2001. - Вип.10. - С.127-128. черепний мозковий травма клінічний