Особливості будови щитоподібної залози при впливі на організм барбітуратів в різні вікові періоди (анатомо-експериментальне дослідження) - Автореферат

Численність органів і систем, що реагують на тиреоїдні гормони, включає дану проблему до сфери інтересів представників різних медичних дисциплін, а зростаюча частота захворювань щитоподібної залози серед населення України виводить її на перший план сучасної ендокринології (Богданова Т.И. із співав., 2000; Нікітіна О.В., 2001; Дмитренко О.О., 2002; Мота О.М., 2004). Дослідження морфо-функціональних особливостей щитоподібної залози за умов норми та патології викликає підвищену зацікавленість сучасних вчених (Гербільський Л.В., 1998; Бобрик І.І., Черкасов В.Г., 2002; Калашнікова С.Н., 2004; Toda S., 2001). Це повязане, по-перше - з поширенням спектру функціональних та медикаментозних втручань, що виконують на органах нейроендокринної системи, у тому числі й на щитоподібній залозі, по-друге - з наявними даними про своєрідність морфологічних змін на фоні швидкого погіршання екологічного становища; по-третє - з наявністю великої кількості необєктивізованих та суперечливих параметрів щодо оцінки структурно-функціональної адаптації щитоподібної залози за умов різноманітних впливів (Гарець В.І., 1995; Шадлінський В.Б., Федченко Н.П., 2000). Невелика кількість клінічних спостережень до того ж із скудними морфологічними даними, та відсутність анатомо-експериментальних робіт, присвячених особливостям будови, змінам морфо-функціонального гомеостазу та віковим особливостям його підтримання за умов впливу на організм барбітуратів, вказує на обєктивну актуальність теми дослідження. Метою дослідження стало вивчення в експерименті на щурах різного віку морфологічних особливостей будови щитоподібної залози при впливі на організм барбітуратів, а також їх комбінації з силібором.Серію С склали тварини, які на фоні введення 30 мг/кг фенобарбітона отримували силібор у дозі 80 мг/кг маси тіла тварини. Визначення обєму щитоподібної залози проводили за допомогою градуйованої пробірки - за обємом витісненої рідини, а також обчислювали за формулою: V=(A*B*C*p/6)*100, де V - обєм частки щитоподібної залози, A - її довжина, B - ширина, C - товщина кожної частки (Автандилов Г.Г., 1990). Дослідження складалося з визначення числа фолікулів в одиниці площі зрізу, більшого та меншого діаметрів фолікулів, обєму фолікулів, кількості тироцитів у фолікулі, висоти тироцитів, більшого та меншого діаметрів ядер тироцитів та їх обєму, відносного обсягу фолікулярних тироцитів та колоїду, стромально-судинного компоненту та паренхіми. Максимальне збільшення обєму щитоподібної залози відзначається на 60 день експерименту і складає 22,71% (р0,05), а при тривалому застосуванні (60 днів) - складає 11,8% (р0,05), а на 60 день спостереження відхилення від контролю склало 9,85% (р<0,05). У серіях, де тварини одержували фенобарбітон, ступінь виразності змін, що виявляються - вище, ніж при впливі на організм бензонала.Характер та ступінь виразності змін залежить від віку тварин, хімічного складу та дози препарату, тривалості термінів впливу. Збільшення вагово-лінійних показників щитоподібної залози щурів, за умов впливу на їх організм барбітуратів, спостерігається в обох вікових групах, при цьому більш інтенсивно змінюються органометричні показники статевонезрілих тварин. Загальними для всіх тварин, які отримували барбітурати, були виявлені наступні зміни: збільшення відносного обєму тиреоїдного епітелію на 5,35% - 27,95% у статевонезрілих щурів і на 5,5% - 27,92% у статевозрілих; збільшення кількості світлих клітин; зменшення розмірів фолікулів у статевонезрілих щурів на 15,32%-40,8%, у статевозрілих - на 27,81%-44,53%; збільшення висоти тиреоїдного епітелію у статевонезрілих щурів на 20,57% - 39,09%, у статевозрілих - на 8,15% - 29,98% та розмірів ядер тироцитів у статевонезрілих щурів на 32,55% - 56,67%, у статевозрілих - на 9,96% - 103,41%. Порівняльний морфологічний аналіз щитоподібної залози тварин, що отримували різні препарати, виявив, що у тварин, під впливом на організм фенобарбітона, комплекс вказаних змін визначається з більшим ступенем виразності, ніж у тварин, що отримували бензонал. Специфічність морфологічної відповіді щитоподібної залози на введення в організм фенобарбітона полягає в наявності ознак, які свідчать про зміни у закономірних механізмах елімінації тиреоїдної паренхіми.

Основний зміст роботи

У дисертаційній роботі вирішена актуальна наукова задача - вивчені морфо-функціональні особливості будови щитоподібної залози щурів різний вікових груп при впливі на їх організм барбітуратів та їх комбінації з силібором. У ході дослідження були виявлені як загальні закономірності морфо-функціональних змін, так і специфічні для дії окремо кожного з застосованих барбітуратів особливості морфогенезу щитоподібної залози.

Будова щитоподібної залози щурів при введенні барбітуратів в постнатальному періоді розвитку зазнає виражених змін на всіх рівнях її структурної організації. Характер та ступінь виразності змін залежить від віку тварин, хімічного складу та дози препарату, тривалості термінів впливу.

Збільшення вагово-лінійних показників щитоподібної залози щурів, за умов впливу на їх організм барбітуратів, спостерігається в обох вікових групах, при цьому більш інтенсивно змінюються органометричні показники статевонезрілих тварин. Відсоткове відхилення органометричних показників у статевонезрілих щурів знаходиться у межах від 0,65% до 22,71%; у статевозрілих щурів відхиляється на 0,81% - 19,5%.

Загальними для всіх тварин, які отримували барбітурати, були виявлені наступні зміни: збільшення відносного обєму тиреоїдного епітелію на 5,35% - 27,95% у статевонезрілих щурів і на 5,5% - 27,92% у статевозрілих; збільшення кількості світлих клітин; зменшення розмірів фолікулів у статевонезрілих щурів на 15,32%-40,8%, у статевозрілих - на 27,81%-44,53%; збільшення висоти тиреоїдного епітелію у статевонезрілих щурів на 20,57% - 39,09%, у статевозрілих - на 8,15% - 29,98% та розмірів ядер тироцитів у статевонезрілих щурів на 32,55% - 56,67%, у статевозрілих - на 9,96% - 103,41%. Крім того, спостерігається розмитість контуру апікальної мембрани фолікулярних тироцитів, макро- та мікровакуолізація їх цитоплазми, а також ознаки зниження концентрації колоїда та його вакуолізація. Виявлені зміни свідчать про підвищення функціональної активності щитоподібної залози, причому як проліферативної, так і секреторної.

Порівняльний морфологічний аналіз щитоподібної залози тварин, що отримували різні препарати, виявив, що у тварин, під впливом на організм фенобарбітона, комплекс вказаних змін визначається з більшим ступенем виразності, ніж у тварин, що отримували бензонал. Так, у серіях тварин, що отримували фенобарбітон, відхилення морфометричних показників від контролю знаходяться у межах 8,52% - 56,67%, а в серії тварин, що отримували бензонал - у межах 5,35% - 41,01%. При цьому, в обох вікових групах виявлена пряма залежність між збільшенням дози фенобарбітона та ступенем виразності вказаних змін.

Специфічність морфологічної відповіді щитоподібної залози на введення в організм фенобарбітона полягає в наявності ознак, які свідчать про зміни у закономірних механізмах елімінації тиреоїдної паренхіми. Відрізняльною особливістю морфогенезу щитоподібної залози, виявленою під впливом бензоналу, є топографічна гетерогенність морфо-функціональних змін, вираженість якої зменшується по мірі подовження терміну впливу.

Ультраструктурні зміни щитоподібної залози статевонезрілих тварин після довготривалого впливу на їх організм барбітуратів характеризуються поліморфізмом тиреоїдного епітелію. Переважають високі тироцити з численними мікроворсинками на випуклій апікальній поверхні з розширеними цистернами шероховатої ендоплазматичної сітки, а також великою кількістю секреторних гранул і колоїдних крапель у цитоплазмі. Крім того, спостерігаються тироцити з ознаками виснаження синтетичної та секреторної активності (“ажурні тироцити”) та тироцити сплощеної форми, з редукованими мікроворсинками, залишками органел та пікнотизованим ядром. У парафолікулярних капілярах нерідко спостерігаються явища сладж-феномену. У міжфолікулярному просторі визначається потовщення колагенових волокон.

Результати морфометричного, гістологічного та електронно-мікроскопічного досліджень щитоподібної залози щурів обох вікових груп свідчать про спроможність силібору зменшувати негативний вплив на морфо-функціональний стан вивчаємого органу, що спричиняється застосуванням барбітуратів. Про ефективність силібору як коректора свідчить менша ступінь вираженості ознак посилення проліферативної та секреторної активності. Так, усі морфометричні показники щитоподібної залози щурів, що отримували фенобарбітон разом із силібором, відхилялися від контролю менше, ніж у тварин, що отримували фенобарбітон на 1,27% - 13,66% у статевонезрілих і на 1,38% - 30,48% у статевозрілих. Крім того, в серіях тварин, що отримували разом із фенобарбітоном силибор, прояви деструктивних змін тиреоїдного епітелію мінімальні. Спостерігається також зменшення виразності ознак неадекватних судинних реакцій та ступеня набряку стромальних прошарків, а ознаки порушення циклічності гормоногенеза і трансформації механізмів елімінації тиреоїдної паренхіми не спостерігаються. При цьому ступінь виразності ознак вказаних сприятливих змін зростає по мірі збільшення тривалості впливу барбітуратів разом із силібором.

Практичні рекомендації

1. Встановлено, що вплив на організм барбітуратів супроводжується негативними змінами в щитоподібній залозі на всіх рівнях її структурної організації. У звязку з цим при використанні препаратів, що містять похідні барбітурової кислоти, слід звертати увагу на стан морфо-функціонального гомеостазу щитоподібної залози.

2. Виявлені у ході роботи вікові особливості морфогенезу щитоподібної залози свідчать про більшу вразливість даного органу щодо впливу барбітуратів, у період статевонезрілості. У звязку з цим необхідно з особливою обережністю призначати препарати, що містять похідні барбітурової кислоти, дітям та підліткам.

3. Доведено, що використання силібору зменшує несприятливий вплив на морфо-функціональний стан щитоподібної залози, спричинений використанням барбітуратів. Це дозволяє рекомендувати вживання барбітуратів разом із силібором для профілактики можливих порушень тиреоїдного гомеостазу.

4. Отримані дані можуть бути використані у функціональній морфології ендокринної системи, ендокринології, токсикології, педіатрії, психіатрії. Крім того, виявлені особливості будови ліпотканели та дані про її роль у процесах морфогенезу щитоподібної залози при впливі на організм барбітуратів (а саме - участь в елімінації тиреоїдної паренхіми) можуть бути корисні для дослідників, які займаються вивченням закономірностей механізмів підтримання морфо-функціонального гомеостазу щитоподібної залози, а також різноманітності вказаних механізмів у лабораторних тварин за умов різних медикаментозних впливів.

Ткаченко О.Я., Шевченко И.В. К усовершенствованию методики гистологической обработки мелких объектов // Український медичний альманах. 2001. Т.4, №5. С. 62-65.

Лузин В.И., Недоступ Н.Ф., Скрябина Е.Н., Кутя С.А., Ткаченко О.Я. Сочетанные изменения в щитовидной железе и костях скелета при введении в организм половозрелых крыс фенобарбитона // Проблемы остеологии. 2002. Т.5, №1. С. 56-57. (Здобувач здійснила пошук першоджерел та аналіз тих сучасних літературних даних, що стосуються щитоподібної залози, а також брала безпосередню участь у експериментальній частині роботи, виконанні гістопрепаратів, та в обробці й аналізі отриманих морфологічних та морфометричних даних).

Ткаченко О.Я. Морфологическая характеристика щитовидной железы половозрелых крыс при воздействии на их организм фенобарбитона // Український медичний альманах. 2003. Т.6, №4. С. 156-159.

Ткаченко О.Я. До використання квасцового алюмогематоксиліну в модифікованому варіанті // Український морфологічний альманах. 2003. Т.1, №1. С. 72-73.

Ткаченко О.Я. Морфофункциональные изменения щитовидной железы половозрелых крыс при воздействии на организм бензонала // Український медичний альманах. 2003. Т.6, №5. С. 168-171.

Ткаченко О.Я. Преобразования в щитовидной железе половозрелых крыс при сочетании воздействия на организм фенобарбитона и силибора // Науково-практична конференція морфологів “Роль імунної, ендокринної та нервової систем в процесах морфогенезу та регенерації”, Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики. Зб. наук. ст. - Запоріжжя, 2003. С. 20-22.

Кутя С.А., Ткаченко О.Я. Спосіб профілактики негативного впливу на морфо-функціональний стан кісткової тканини та щитоподібної залози препаратом силібор (в експерименті) // Реєстр галузевих нововведень. 2001. №14-15. С. 57. (Здобувачем здійснена та частина теоретичної та практичної роботи, що стосується щитоподібної залози)

Ткаченко О.Я., Євтушенко Н.В. Про особливості елімінації морфологічних структур щитоподібної залози при впливі фенобарбітона на організм статевонезрілих щурів. // Галицький лікарський вісник. 2003. Т.10, № 4. С.128. (Здобувач здійснила пошук та аналіз літератури, виконала експериментальну частину дослідження. Співавтором була надана консультативна допомога при аналізі отриманих морфологічних та морфометричних даних).

Ткаченко О.Я. Некоторые морфофункциональные изменения щитовидной железы при воздействии фенобарбитона на организм половозрелых крыс // Зб. наук. праць III Національного конгресу АГЕТ (21-23 жовтня 2002, Київ). Тернопіль: Укрмедкнига. 2002. С. 316-317.