Особливості біоелектричної активності серця, системної та інтракардіальної гемодинаміки у хворих на гіпертонічну хворобу старшого віку: вплив тривалої антигіпертензивної терапії - Автореферат

Розвиток гіпертрофії міокарда, яка є відображенням ураження серця при ГХ, вважається значним незалежним і самостійним фактором ризику інфаркту міокарда, інсульту і раптової серцевої смерті. Якщо структурні зміни й характер порушень систолічної і діастолічної функції у хворих на ГХ є достатньо вивченими [Сіренко Ю.М., 1999; Токарь А.В., 2000; Devereux R.B. et al., 1999], то дослідження електричної активності серця у взаємозвязку з різними типами ГЛШ і при її регресії, тим більше у віковому аспекті, залишається поза увагою. Розвязання цих питань є актуальним і не тільки розширить знання щодо патогенезу гіпертензивного серця, а й може бути суттєвим із точки зору діагностики структурно-функціонального стану серця й оцінки ефективності антигіпертензивної терапії препаратами з різними механізмами дії. Мета і задачі дослідження: на підставі виявлення особливостей біоелектричної активності серця у хворих на ГХ у залежності від віку, важкості хвороби, структурної перебудови серця і під впливом тривалої антигіпертензивної терапії удосконалити діагностику структурно-функціонального стану серця. Дати порівняльну характеристику і розробити рекомендації для диференціального застосування фозиноприла, лізиноприла та карведілола у хворих на ГХ середнього та похилого віку в залежності від важкості хвороби, структурно-функціонального стану серця та характеру порушень його біоелектричної активності.Для вирішення поставлених у роботі завдань було обстежено 133 хворих на ГХ II ст. у віці 45-74 роки, які згідно з класифікацією МОЗ СРСР (1965) були поділені на дві вікові групи: середнього - 45-59 і похилого - 60-74 роки. У похилому віці серед хворих істотно збільшувалася частота ексцентричної гіпертрофії із дилатацією ЛШ - 29%, у порівнянні з 10,9% у середньому віці (? 2 = 5,62, р<0,05), тобто збільшення ММЛШ у пацієнтів з ГХ в похилому віці відбувається переважно за рахунок збільшення розміру камери ЛШ. Відзначені вікові особливості частоти виявлення ексцентричної ГЛШ із дилятацією ЛШ: в середньому віці при II ступені АГ вона зустрічалася на 9,8% рідше, ніж при I ступені, в похилому віці, навпаки, відзначалося зростання її частоти від I ступеня до II ступеня на 10,4%. При співставленні ЕХОКГ і ВКГ даних виявилося, що ІЛП у хворих на ГХ середнього й похилого віку перевищував значення здорових осіб відповідного віку лише - на 10,5% і 13% (р<0,001), а ступінь збільшення величин інтегральних показників Р-петлі була значно більшою. Величина Sum S Р-петлі в хворих середнього віку на 15,5% (р<0,05) перевищувала значення, які реєструвалися в похилих пацієнтів, що може свідчити про зниження біоелектричної активності ЛП у хворих на ГХ із віком.У дисертації наведено нове вирішення наукової задачі удосконалення діагностики структурно-функціонального стану серця та оптимізації лікування хворих на ГХ старшого віку на основі виявлення особливостей порушень біоелектричної активності серця. Частота виявлення ексцентричної гіпертрофії з дилатацією ЛШ зростає з віком і в похилому віці корелює з важкістю хвороби. У хворих на ГХ середнього й похилого віку реєструється збільшення, відповідно вікового контролю, параметрів шлуночкової ВКГ, які характеризують ГЛШ, в найбільшій мірі площі петлі QRS, що кількісно перевищує зростання ІММЛШ і може свідчити про наявність гіперфункції ЛШ. У хворих на ГХ старшого віку встановлені збільшення, відповідно вікового контролю, параметрів передсердної ВКГ, які віддзеркалюють збільшення розміру ЛП, в найбільшій мірі площі петлі Р, що кількісно перевищує зростання індексу ЛП і свідчить про значення даного електрофізіологічного метода як додаткового для діагностики структурно-функціонального стану ЛП. У хворих з ГХ середнього та похилого віку висока частота реєстрації пізніх потенціалів шлуночків, відповідно - 39 і 33%, віддзеркалює порушення гомогенності електрофізіологічних процесів, в більшій мірі виражене при ексцентричній ГЛШ.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1. У дисертації наведено нове вирішення наукової задачі удосконалення діагностики структурно-функціонального стану серця та оптимізації лікування хворих на ГХ старшого віку на основі виявлення особливостей порушень біоелектричної активності серця.

2. У хворих на ГХ старшого віку переважаючим типом ГЛШ - є ексцентричний. Частота виявлення ексцентричної гіпертрофії з дилатацією ЛШ зростає з віком і в похилому віці корелює з важкістю хвороби.

3. В середньому віці інформативність ЕКГ ознак ГЛШ зростає паралельно важкості ГХ, в похилому віці, напроти, зменшується.

4. У хворих на ГХ середнього й похилого віку реєструється збільшення, відповідно вікового контролю, параметрів шлуночкової ВКГ, які характеризують ГЛШ, в найбільшій мірі площі петлі QRS, що кількісно перевищує зростання ІММЛШ і може свідчити про наявність гіперфункції ЛШ.

5. У хворих на ГХ старшого віку встановлені збільшення, відповідно вікового контролю, параметрів передсердної ВКГ, які віддзеркалюють збільшення розміру ЛП, в найбільшій мірі площі петлі Р, що кількісно перевищує зростання індексу ЛП і свідчить про значення даного електрофізіологічного метода як додаткового для діагностики структурно-функціонального стану ЛП. Зростання з віком розміру ЛП при зменшенні параметрів АТРІОВКГ відбиває зниження біоелектричної активності міокарда ЛП.

6. У хворих з ГХ середнього та похилого віку висока частота реєстрації пізніх потенціалів шлуночків, відповідно - 39 і 33%, віддзеркалює порушення гомогенності електрофізіологічних процесів, в більшій мірі виражене при ексцентричній ГЛШ. Порушення співвідношення між структурною перебудовою серця і його біоелектричною активністю - зменшення інтегрального параметра площі Р-петлі АТРІОВКГ на фоні збільшення КДО ЛШ - сполучається з високою частотою виявлення пізніх потенціалів шлуночків і дозволяє використовувати це відношення як додатковий маркер електричної нестабільності міокарда шлуночків.

7. У хворих на ГХ порушення електричної стабільності передсердь знаходить відображення у високій частоті виявлення пізніх потенціалів передсердь в середньому віці - 17% (головним чином при ексцентричній ГЛШ із дилятацією ЛШ і в похилому - 26% (переважно при концентричній ГЛШ), що свідчить про погіршення однорідності процесу їх деполяризації.

8. При лікуванні хворих на ГХ фозиноприлом і лізиноприлом зворотній розвиток ГЛШ здійснюється за рахунок зменшення товщини стінок ЛШ, при терапії карведілолом - за рахунок одночасного зменшення обємів камери і товщини стінок ЛШ.

9. Регресія ГЛШ під впливом терапії фозиноприлом, лізиноприлом і карведілолом у хворих на ГХ старшого віку супроводжувалась зменшенням значень параметрів ВЕНТРИКУЛОВКГ і в більшій мірі АТРІОВКГ, які характеризують ГЛШ і ромір ЛП, що поєднувалось із зменшенням явищ електричної нестабільності передсердь, відображуючись на зменшенні частоти виявлення ППП, найбільш суттєво при лікуванні карведілолом і лізиноприлом.

Практичні рекомендації

1. Параметри атріо- та ВЕНТРИКУЛОВКГ можна рекомендувати як високоінформативні додаткові критерії оцінки ГЛШ, ГЛП у хворих на ГХ старшого віку та їх динаміки в процесі лікування. Для виявлення ГЛШ у пацієнтів з ГХ середнього й похилого віку найбільшу чутливість має Sum MV QRS-петлі (відповідно, більше 3,835 і 3,719 мв), для діагностики ГЛП - Sum S Р-петлі (відповідно, більше 6,07 см2 і 5,90 см2). На відміну від стандартних ЕКГ критеріїв ГЛШ, ЕКГ діагностика ГЛП за критерієм Frohlich є інформативною.

2. Реєстрація пізніх потенціалів передсердь і шлуночків у хворих на ГХ старшого віку дозволяє виділити групу ризику порушень ритму серця і при динамічному спостереженні оцінювати ефективність лікування.

3. Рекомендований для впровадження додатковий маркер електричної негомогенності міокарда - відношення Sum S Р-петлі АТРІОВКГ до КДО ЛШ. Нормальні його значення - більше 44,6 х 10-3 см2/мл і 35,2 х 10-3 см2/мл, відповідно для хворих на ГХ середнього й похилого віку.

4. ІАПФ (фозиноприл і лізиноприл) рекомендується застосовувати у хворих на ГХ із вираженою ГЛШ, перш за все, концентричного типу. Карведілол доцільно використовувати у пацієнтів із менш вираженим ступенем ГЛШ, переважно з ексцентричним типом.

5. ІАПФ (фозиноприл і лізиноприл) і бета-адреноблокатор (карведілол) рекомендується застосовувати у хворих на ГХ з ознаками електричної нестабільності серця. При реєстрації пізніх потенціалів передсердь найбільш патогенетичне обґрунтованим є застосування карведілола та лізиноприла, які зменшують їх кількість після лікування.

1. Ена Л.М., Кондратюк В.Е., Приходько В.Ю. Влияние фозиноприла на гипертрофию миокарда левого желудочка и показатели системной, интракардиальной гемодинамики у больных с артериальной гипертензией среднего и пожилого возраста // Укр. кардіол. журн. - 2002. - № 1.- С. 61-63. (Приймав безпосередньо участь у лікуванні і обстеженні хворих, проводив аналіз та статистичну обробку даних, підготував статтю до друку).

2. Ена Л.М., Кондратюк В.Е. Диротон (лизиноприл) в лечении больных среднего и пожилого возраста с артериальной гипертензией: влияние на системную, интракардиальную гемодинамику и морфофункциональное состояние сердца // Укр. мед. часопис. - 2002. - № 5 (31). - С. 102-106. (Особисто лікував, клінічно та інструментально обстежував хворих, здійснив статистичну обробку отриманих даних і оформив результати у вигляді статті).

3. Ена Л.М., Кондратюк В.Е. Изменения биоэлектрической активности миокарда у больных с артериальной гипертензией среднего и пожилого возраста в условиях длительного применения фозиноприла // Укр. кардіол. журн. - 2002. - № 6. - С. 72-77. (Самостійно проводив набір клінічного матеріалу, статистичну обробку, аналіз отриманих даних і підготував статтю до друку).

4. Ена Л.М., Кондратюк В.Е. Особенности биоэлектрической активности миокарда предсердий и желудочков у больных артериальной гипертензией старшего возраста // Пробл. стар. и долгол. - 2003. - Т. 12, № 1. - С. 53-63. (Особисто проводив ЕХОКГ, ВКГ, ЕКГ, ЕКГ ВР і аналіз отриманих даних, підготував статтю до друку).

5. Ена Л.М., Кондратюк В.Е. Влияние длительной терапии карведилолом на показатели векторкардиограммы и электрокардиограммы высокого разрешения у больных с артериальной гипертензией среднего и пожилого возраста // Укр. кардіол. журн. - 2003. -№ 2.- С. 44-51. (Особисто проводив ВКГ, ЕКГ, ЕКГ ВР і аналіз отриманих даних, підготував статтю до друку).

6. Ена Л.М., Кондратюк В.Е. Длительное применение карведилола у больных старших возрастных групп с мягкой и умеренной артериальной гипертензией: влияние на системную, внутрисердечную гемодинамику и регресс гипертрофии левого желудочка // Укр. кардіол. журн. - 2003. -№ 3. - С. 76-79. (Особисто лікував, клінічно та інструментально обстежував хворих, здійснив статистичну обробку отриманих даних і оформив результати у вигляді статті).

7. Ена Л.М., Кондратюк В.Е. Влияние фозиноприла (моноприла) на системную, интракардиальную гемодинамику и на показатели векторкардиограммы в состоянии покоя у больных артериальной гипертензией среднего и пожилого возраста // Материалы VI Европейского конгресса геронтологов. - Москва, 18-21 июня 2002. Клин. геронтол. - 2002. - Т. 8, № 5. - С. 47. (Особисто лікував і обстежував хворих, проводив аналіз та статистичну обробку даних, підготував тези до друку).

8. Кондратюк В.Е., Приходько В.Ю. Влияние фозиноприла (моноприла) на гипертрофию миокарда левого желудочка и на показатели системной, интракардиальной гемодинамики у больных артериальной гипертензией среднего и пожилого возраста // Матеріали III Української конференції молодих вчених, присвяченої памяті акад. В.В. Фролькіса. - Київ, 28 січня 2002. - С. 96. (Приймав особисто участь у лікуванні і обстеженні хворих, проводив аналіз та статистичну обробку даних, підготував тези до друку).

9. Кондратюк В.Е. Влияние длительной терапии ингибиторами АПФ на показатели векторкардиограммы у больных артериальной гипертензией // Тезисы докладов научно-практической конференции “Артериальная гипертония и ассоциированная сосудистая патология (гериатрические аспекты). - Киев, 8-9 октября 2002. - Пробл. стар. и долгол. - 2003. - Т. 11, № 3. - С. 308. (Здобувач особисто лікував і обстежував хворих, проводив статистичну обробку даних, підготував тези до друку).

10. Кондратюк В.Е. Лизиноприл в лечении больных артериальной гипертензией старших возрастов // Тезисы докладов научно-практической конференции “Артериальная гипертония и ассоциированная сосудистая патология (гериатрические аспекты). - Киев, 8-9 октября 2002. - Пробл. стар. и долгол. - 2003. - Т. 11, № 3. - С. 309. (Самостійно проводив набір клінічного матеріалу, статистичну обробку, аналіз отриманих даних і підготував тези до друку).

Размещено на .ru