Особливості антикорупційної політики в України: інституційний та функціональний вимір (2014-2017 рр.) - Статья

Внаслідок таких невтішних результатів моніторингу стану корупції, у 2014 році Transparency International Україна закликала Уряд, парламент та президента зробити пять негайних кроків: належним чином запустити роботу нових антикорупційних органів, ухваливши правки до антикорупційних законів та передбачивши необхідні ресурси на створення інституцій та добір кваліфікованих кадрів; невідкладно ухвалити розроблене експертами законодавство про повну прозорість фінансів політичних партій та виборчих кампаній; на основі прийнятої Антикорупційної стратегії України розробити деталізований план дій Уряду у сфері протидії корупції, до виконання якого залучити широку громадськість та медіа; забезпечити реальне розкриття даних державних реєстрів, передусім, реєстру нерухомості та земельного кадастру; розпочати регулярні перевірки публічних службовців на доброчесність, в тому числі через співставлення їх стилю життя із задекларованими майном і статками [8]. Так, головними антикорупційними інституціями, котрі мали здійснювати боротьбу з корупцією в Україні мали стати: Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ), Спеціалізована антикорупційна прокуратура (далі - САП), Національне агентство з запобігання корупції (далі - НАЗК), Вищий антикорупційний суд (далі - ВАС). До повноважень НАБУ належать ряд обовязків, такі як: здійснює оперативно-розшукові заходи з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також в оперативно-розшукових справах, витребуваних від інших правоохоронних органів; здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проводить досудове розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом; вживає заходів щодо розшуку та арешту коштів та іншого майна, які можуть бути предметом конфіскації або спеціальної конфіскації у кримінальних правопорушеннях, віднесених до підслідності Національного бюро, здійснює діяльність щодо зберігання коштів та іншого майна, на яке накладено арешт; взаємодіє з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими субєктами для виконання своїх обовязків; здійснює інформаційно-аналітичну роботу з метою виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного бюро; забезпечує особисту безпеку працівників Національного бюро та інших визначених законом осіб, захист від протиправних посягань на осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у підслідних йому кримінальних правопорушеннях; забезпечує на умовах конфіденційності та добровільності співпрацю з особами, які повідомляють про корупційні правопорушення; звітує про свою діяльність у порядку, визначеному цим Законом, та інформує суспільство про результати своєї роботи; здійснює міжнародне співробітництво у межах своєї компетенції відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України (стаття 16) [4]. Згідно із Законом України «Про прокуратуру», у Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Спеціалізована антикорупційна прокуратура, на яку покладаються такі функції: здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України; підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених цим Законом і повязаних із корупційними або повязаними з корупцією правопорушеннями (стаття 8) [5].