Особливості адаптації організму при циклічних фізичних навантаженнях - Дипломная работа

На сьогодні існує значна кількість наукових праць, в яких вивчення функцій серця проводилися як у стані спокою, так і при фізичних навантаженнях з використанням стандартизованих функціональних проб, а також інших регламентованих навантажень (Аронов Д.М., Лупанов В.П. В літературі зустрічається незначна кількість праць, яка присвячена вивченню показників діяльності серця спортсменів в різні періоди тренувального циклу протягом року (макроцикл). Значну.зацікавленість викликають дослідження функцій серця спортсменів, які займаються циклічними видами спорту, в різні етапи тренувань протягом року, де зміни показників діяльності серця відбуваються в залежності від обєму та інтенсивності фізичного навантаження. Контроль над адаптивними реакціями організму при важких фізичних навантаженнях дозволяє раціонально організувати тренувальний процес, уникнути порушень і перевантажень в діяльності серцево-судинної системи (Волков В.М., 1987; Запорожанов В.А.,1988). Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання: Виявити вікові та статеві морфологічні зміни функціональних особливостей серцево-судинної системи у спортсменів віком 14-22 років при заняттях циклічними видами спорту, тренувальний процес яких направлений на витривалість. Охарактеризувати морфометричні особливості діяльності серця та зміни показників центральної гемодинаміки при фізичних навантаженнях та визначити особливості вікової динаміки функціонального стану серцево-судинної системи у спортсменів 14-22 років, що займаються циклічними видами спорту.Як відомо, саме системі кровообігу і, насамперед, серцю належить ведуча роль в забезпеченні повноцінної працездатності організму при фізичних навантаженнях [14]. Пізніше цей термін використовувався для позначення того ж самого явища - збільшення серця внаслідок дії спорту, однак це явище рахувалось доказом патологічної реакції і деякі дослідники називали цим терміном серце, пошкоджене спортивною діяльністю. Меерсон [51] вказує на переваги тренованого організму: він може виконувати роботу такої тривалості і інтенсивності, яка не під силу нетренованому організму; він відрізняється більш економним функціонуванням фізіологічних систем в спокої та при помірних фізичних навантаженнях і здатністю досягати при максимальних навантаженнях такого високого рівня функціонування цих систем, який недосяжний для нетренованого організму. Дембо [36] приводять і інші ознаки фізіологічно спортивного серця, які спостерігаються у спортсменів, що розвивають витривалість: розвиток помірної гіпертрофії міокарда і розширення камер серця; абсолютне та відносне зростання резидуального обєму крові, яке дозволяє збільшити систолічний обєм ще до того, як буде зростати венозний притік крові до серця під час навантаження; збільшення часу кровотоку, яке забезпечує краще засвоєння кисню клітинами організму; розвиток гіпотонії. Хрущев [70] повязує збільшення обєму серця у спортсменів з розширенням порожнин серця (його дилятацією ), розвитком гіпертрофії серцевого мяза, або з поєднанням першого і другого.Найчастіше терміном "фізична працездатність" позначається, на думку И.В. Аулик (1990) підкреслює, що без даних про фізичну працездатність досліджуваних осіб немає можливості судити про стан здоровя, про загальний фізичний розвиток. Зрозуміло, кількісне визначення фізичної працездатності, насамперед, необхідне при організації фізичного виховання дітей і підлітків різних віково-статевих груп, при відборі, плануванні і прогнозуванні учбово-тренувальних навантажень спортсменів. Невипадково, саме в підлітковому віці в результаті фізичного перенавантаження падає фізична працездатність на фоні погіршення самопочуття і стану здоровя, втрати мотивації до занять спортом. Тому при масових дослідженнях часто обмежуються визначенням потужності фізичного навантаження при досягненні частоти серцевих скорочень 170 ударів за хвилину (показник PWC170), або визначенням максимуму аеробної потужності (МСК), що цілком обґрунтовано прийнято вважати головним фактором фізичної працездатності.Для дослідження ми обрали практично здорових людей 14-22 років, спортсменів циклічного виду спорту (веслування на байдарках), тренувальний процес яких направлений перш за все на розвиток витривалості.Для вивчення стану і змін серцево-судинної системи при циклічних фізичних навантаженнях використовувалися наступні методи дослідження: динамічний контроль за частотою серцевих скорочень, артеріальним тиском, електрокардіограмою (ЕКГ), ехокардіографія (ЕХОКГ), визначали фізичну працездатність та максимальне споживання кисню. Дозовані фізичні навантаження в наших дослідженнях виконувалися на велоергометрі «Corival» в положенні сидячи. Розрахунок потужності першого і другого навантажень здійснювали з урахуванням маси тіла. У кінці першого і другого навантаження методом електрокардіографії реєструвалася ЧСС, при цьому датчики були розташовані за методом Небо-Бутченко. Цим методом ми вивчали наступні показники; кінцево-діастолічний розмір, кінцево-систолічний розмір, кі

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Сучасні уявлення про структурно-функціональні зміни серця при фізичних навантаженнях

1.2 Особливості структури та вікового розвитку фізичної працездатності

РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Обєкти дослідження

2.2 Методи дослідження

РОЗДІЛ ІІІ. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ І АДАПТАЦІЯ ОРГАНІЗМУ ЮНАКІВ ТА МОЛОДІ ПРИ ЦИКЛІЧНИХ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕННЯХ

3.1 Особливості фізичного розвитку та фізичної працездатності людей молодого віку при циклічних фізичних навантаженнях

3.2 Адаптаційні реакції серцево-судинної системи на фізичні навантаження за даними електрокардіографії

3.3 Ехокардіографічні дослідження центральної гемодинаміки та морфометричних показників серця при циклічних фізичних навантаженнях

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ