Інвестиційна діяльність в Америці, її нормативно-правове регулювання та закономірності. Державний кредит і контроль цін у державі на сучасному етапі. Податкова система як стимул інвестиційного процесу, можливі напрямки та необхідність її оптимізації.
Країни, які за порівняно короткий термін після другої світової війни модернізували свою промислову структуру (Японія, Південна Корея, Тайвань, деякі західноєвропейські держави), відрізнялися дуже високою питомою вагою інвестицій у валовому національному продукті. Родинні бюджети позичальників почали зазнавати великих структурних змін - витрати почали перерозподілятися на користь іпотечних виплат і на шкоду іншому споживанню, що закладало передумови падіння національного (макроекономічного) споживання і виробництва, тобто вело до економічної кризи. Через дефолти позичальників ліквідність банків США почала стрімко падати, вкладники почали втрачати довіру до банків і панічно вилучати з них свої кошти, ще більше погіршуючи банківську ліквідність, а іноземні 3 інвестори почали в III, IV кв. Для попередження гальмування економіки і намагаючись вплинути на вартість кредиту як передумову загального економічного спаду, ФРС з вересня 2007 р. по грудень знизила базову ставку з 5,25 до 4,25%, від чого долар став слабшати, експорт зростати, а з ним і ВВП (ІІІ кв. 4,9% проти 3,8% в II кв.), фінансові ресурси почали перетікати на фондовий ринок, оскільки зниження базової ставки призвело до росту його капіталізації, на ринки сировини, золота та на зовнішні фінансові ринки. Оскільки його першопричиною став збій у системі фінансування (кредитування) виробництва і споживання, Мінфін США в жовтні 2008 р. розпочав реалізацію «плану порятунку» (план Полсона) фінансових ринків, що передбачав викуп неліквідних активів на суму 700 млрд. $., а в листопаді ще $800 млрд. допомоги фінансовому секторові.З метою фінансування економіки ФРС США, починаючи з 2008 р., «вливають» в банківські системи розвинених країн рефінансування, розблоковують банки, викуповуючи «токсичні» (безнадійні) активи, а уряд проводить субсидіювання споживчого попиту через різні програми, використовуючи настанови представників чиказької економічної школи (М. Фрідман), що пропонували в часи економічного спаду «розкидати гроші з вертольота» як гуманітарну допомогу, аби не дати попиту та економіці падати нижче. В основі такої фінансової політики лежить розуміння того, що мета цих вливань, субсидій - не прирівняти збільшену грошову масу до зниженого в ході кризи ВВП (маси товарів і послуг), які обернуться простим інфляційним сплеском, а довести обсяги грошової маси в економіці (які зменшуються по мірі падіння ВВП) до рівня виробничих потужностей, що збереглися, і забезпечити фінансування докризових обсягів виробництва і споживання. Тоді уряд США прийняв пакет заходів вартістю $700 млрд., що передбачав часткове повернення подоходного податку (300-1200 $ на особу), фінансування місцевої економіки - будівництво доріг, шкіл, оплату енерговитрат, охорону здоровя, страхування по безробіттю, виплати вчителям тощо. Виникає надлишкова ліквідність, кошти спрямовуються не в реальний сектор, а на спекулятивні товарні та фондові ринки, припиняють падіння цін на нафту до позначки близько 40 $/барель, а згодом підвищують їх, навіть в умовах падіння обсягів споживання нафти, до 70 $/барель, навколо яких і відбуваються спекулятивні тижневі коливання ±5 $/барель, з подальшим імовірним ростом цін.
Вывод
З метою фінансування економіки ФРС США, починаючи з 2008 р., «вливають» в банківські системи розвинених країн рефінансування, розблоковують банки, викуповуючи «токсичні» (безнадійні) активи, а уряд проводить субсидіювання споживчого попиту через різні програми, використовуючи настанови представників чиказької економічної школи (М. Фрідман), що пропонували в часи економічного спаду «розкидати гроші з вертольота» як гуманітарну допомогу, аби не дати попиту та економіці падати нижче. В основі такої фінансової політики лежить розуміння того, що мета цих вливань, субсидій - не прирівняти збільшену грошову масу до зниженого в ході кризи ВВП (маси товарів і послуг), які обернуться простим інфляційним сплеском, а довести обсяги грошової маси в економіці (які зменшуються по мірі падіння ВВП) до рівня виробничих потужностей, що збереглися, і забезпечити фінансування докризових обсягів виробництва і споживання. Реалізація цього потребує відповідної «фінансової техніки»: правильного визначення меж фінансування економіки та інтенсивності його проведення. США почали стимулювати споживання ще в І кв. 2008 р. для уникнення економічного спаду. Тоді уряд США прийняв пакет заходів вартістю $700 млрд., що передбачав часткове повернення подоходного податку (300-1200 $ на особу), фінансування місцевої економіки - будівництво доріг, шкіл, оплату енерговитрат, охорону здоровя, страхування по безробіттю, виплати вчителям тощо. Показово, що статті витрат, в основному, виключають фінансування споживання імпорту. Тоді цими заходами вдалося відвернути падіння ВВП в II кв. 2008 р. і навіть збільшити його до 3.3% проти 0.9% в І кв. 2008 р. Але в III кв. 2008 р. їх дія вичерпалася і ВВП США впав (-0.5%). В 2009 р. стимулюючі заходи стосуються допомоги місцевій промисловості диверсифікованих країн. У США реалізуються державні будівельні проекти через субсидіювання облігацій штатів та муніципалітетів, надається допомога в розрахунках за іпотечне житло, підтримка невеликого бізнесу. Субсидіювання купівлі нового автомобіля в США на 4500 $ дало ріст виробництва в автопромі на 20%. Вади в стимулюванні споживання, його недостатність, що призводить до продовження падіння роздрібного товарообігу та ВВП в США з II кв. 2008 р. по II кв. 2009 р., зумовлює неуспіх і в банківському рефінансуванні, адже банки не можуть кредитувати падаюче виробництво і споживання. Виникає надлишкова ліквідність, кошти спрямовуються не в реальний сектор, а на спекулятивні товарні та фондові ринки, припиняють падіння цін на нафту до позначки близько 40 $/барель, а згодом підвищують їх, навіть в умовах падіння обсягів споживання нафти, до 70 $/барель, навколо яких і відбуваються спекулятивні тижневі коливання ±5 $/барель, з подальшим імовірним ростом цін. 10 Подальші напрями досліджень повинні поставити у центр наукових пошуків антикризової моделі розвитку суспільства, котрі за їх високої соціальної адаптованості забезпечать економічну і соціальну стабільність суспільству.
Зазначені міркування, а також прагнення розширити податкову базу з метою скорочення дефіциту держбюджету пояснюють значне звуження в США та низці інших розвинених країн сфери застосування інвестиційного податкового кредиту, який, зігравши на певному етапі розвитку свою позитивну роль, в даний час застосовується найчастіше лише для стимулювання інвестиції в енергозберігаюче та екологічно орієнтоване обладнання.
Разом з тим можливий негативний вплив скасування інвестиційного податкового кредиту на загальні розміри внутрішніх джерел фінансування капіталовкладень американських фірм, швидше за все, було нейтралізовано одночасним зниженням податкової ставки на прибуток з 46 до 34%. Ці ставки в другій половині 80-х років значно знизилися і в інших провідних західних країнах.
Як показує досвід розвинених ринкових економік, практично в кожній країні існує певне, тільки їй властиве співвідношення між тими функціями держави по відношенню до економіки, які визначаються ринковим характером останньої, і функціями держави, обумовленими специфікою країни, своєрідністю її історичного досвіду, державності, національної культури.
Список литературы
1. Бураков Ю., Кипаренко Г., Мовчан С., Мороз Ю. Країни Заходу у другій половині ХХ ст. - Львів: Студії, 2005.
3. Государство и управление в США /Отв. ред. Л.И. Евенко. - М.: Мысль, 1985.
4. Грайнер Б. Американская внешняя политика от Трумена до наших дней. - М., 1986.
5. Гренвилл Дж. История ХХ века. Люди. События. Факты. - М.: Аквариум, 1999.
6. Джонсон П. Современность. Мир с двадцатых по девяностые годы. - М., 1995.
7. Дюрозель Жан-Батіст Історія дипломатії від 1919 року до наших днів. - К.: Основи, 1999.
8. Иванян Э.А. От Джорджа Вашингтона до Джордж Буша. Белый дом и пресса. - М.: Издательство политической литературы, 1999.
9. История США. В 4 т. Том четвертый. 1945-1980 /Отв. ред. В.Л. Мальков. - М.: Наука, 2004.
10. Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: Посібник для старшокласників та абітурієнтів. - К.: А.С.К., 1999.
11. Майборода О.М. Новітня історія (період після Другої світової війни). - К., 2001.
12. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945-70-ті роки) Підручник для студентів гуманітарних спеціальностей вищих закладів освіти /Гол. ред. С.В. Головко. - К.: Либідь, 1999.
13. Пивовар С., Слюсаренко А., Стельмах С. Всесвітня історія. Новітній період 1945-1997. Посібник. - К.: Академія, 1999.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
