Дослідження основних переваг та недоліків, які притаманні парламентарній формі республіканського правління та їх вплив на функціонування інституту президентства. Характеристика Конституцій республік Албанії та Чехії при визначенні статусу президента.
При низкой оригинальности работы "Особливості інституту президентства за парламентарної форми республіканського правління", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
У парламентарних республіках президент отримує мандат від парламенту і зазвичай не відіграє істотної ролі у державному керівництві суспільством. Основними ознаками парламентарної республіки є: обрання президента парламентом (Греція, Угорщина) або утвореною на його основі особливою колегією (Італія, ФРН); здійснення повноважень глави держави і глави уряду різними особами, наявність посади премєр-міністра; обмеженість владних повноважень президента і віднесеність реальної компетенції у сфері виконавчої влади до уряду та його глави; формування уряду парламентом за номінальної участі президента; політична відповідальність уряду перед парламентом; право президента розпустити парламент, який контролює уряд; контрасигнування актів президента премєр-міністром та/або відповідним міністром [7, с. У парламентарній республіці центром здійснення державної влади виступає не глава держави і не парламент, а уряд, глава якого фактично є першою особою в державі. У звязку із здійсненням функції управління в державному механізмі Президент Туреччини має право: призначати премєр-міністра; призначати і звільняти міністрів; скликати Раду міністрів на засідання; головувати на засіданнях Ради міністрів; підписувати і опубліковувати постанови Ради міністрів, що мають силу закону; опубліковувати рішення Ради міністрів про оголошення надзвичайного і воєнного стану. Зокрема, він має право: приймати рішення про проведення нових виборів до Великих Національних зборів; скликати Великі Національні Збори на засідання; виступати із щорічними посланнями при відкритті сесії Великих Національних Зборів; повертати прийняті Великими Національними Зборами закони для повторного розгляду; опубліковувати закони; приймати постанови, які мають силу закону; порушувати в Конституційному суді справу про відміну законів, постанов Ради міністрів, які мають силу законів, Регламенту Великих Національних Зборів в цілому або його окремих приписів на тій підставі, що вони за формою і по суті суперечать конституції; виносити на референдум закони, які стосуються змін до конституції.
Список литературы
1. Конституции государств Европы: ВЗТ. / ред. Окуньков Л. А. М.: НОРМА, 2001.-Т. 1.-2001. -824 с.
2. Конституции государств Европы: ВЗТ. / ред. Окуньков Л. А. М.: НОРМА, 2001. - Т.2. - 2001. - 840 с.
3. Конституции государств Европы: ВЗТ. / ред. Окуньков Л. А. М.: НОРМА, 2001. - Т.З. - 2001. -792 с.
4. Конституционное право зарубежных стран: учебник для вузов/В. О. Лучин,Г. А. Василевич, А. С. Прудников-М.: ЮНИТИ- ДАНА, 2012. -727 с.
5. Сухонос В. В. Інститут глави держави в умовах республіки: конституційно-правовий та історико-теоретичний аспекти: монографія / В. В. Сухонос. - Суми: Університетська книга, 2011. -318с.
6. Шаповал В. М. Державний лад країн світу. Довідник/ В. М. Шаповал. - К.: Український Центр Правових Студій, 1999. -318с.
7. Шляхтун П. П. Конституційне право: словник термінів / П. П. Шляхтун. - К.: Либідь, 2005. - 568 с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
