Абіотичні та гідрофізичні фактори водних екосистем. Сольовий склад океанічних та континентальних вод. Суть евригалінних і стеногалінних гідробіонтів. Роль калію в метаболічних реакціях рослин. Використання азоту в біосинтетичних процесах водоростей.
Під водною масою розуміють обєм води, який співпадає з площею і глибиною котловин водних обєктів або заглибленнями земної поверхні і має однорідні фізико-хімічні характеристики, сформовані під впливом геологічних і кліматичних умов. Водна маса є основним елементом гідрологічної структури водних обєктів, а її формування залежить від теплового і водного балансу водозбірної площі.
Формування водних мас у водоймах різного типу відбувається за рахунок атмосферних опадів, які випадають на водозбірну площу, підземного стоку та транспорту води з інших регіонів по природних або штучних водотоках (наприклад, каналам територіального перекидання частини стоку). В залежності від походження вод, які надходять у водойми і водотоки, розрізняють основні і вторинні водні маси. Основні - це водні маси морів і великих озер, які тривалий час складають основу їх водного балансу. Оновлення таких вод відбувається поступово - за рахунок річкового стоку, а також обміну з атмосферною вологою. Вторинні морські і прісні водні маси - це ті, які утворюються за рахунок змішування основних вод з тими, що надходять з річковим стоком.
Річкові водні маси, в залежності від сезонних особливостей (весняні води, літні меженні, повеневі, паводкові), формуються в річковому руслі за рахунок надходження з водозбірної площі первинних континентальних вод.
Формування такого місцевого стоку може відбуватись за рахунок вод, які стікають з узгіря, ґрунтових та підземних вод. У різні сезони року переважає один з цих трьох типів стоку, який визначає генетичні особливості первинних вод. Так, стікаючі води утворюються за рахунок дощових і снігових опадів і тому мають невисоку мінералізацію. Грунтові води формуються в процесі інфільтрації та фільтраційного стікання і тому більш мінералізовані у порівнянні із стікаючими водами. Ще більш тривалий час іде на формування підземних вод, що і визначає їх високу загальну мінералізацію та насиченість гідрокарбонатами, кальцієвими, магнієвими, натрієвими та сульфатними іонами.
Таким чином, формування водних мас є складним фізико-хімічним процесом, який включає стік води з водозбірної площі, атмосферні опади, надходження підземних та інших вод.
В залежності від гідрологічного режиму всі водні обєкти поділяються на такі групи: водотоки, водойми, підземні водоносні горизонти та артезіанські басейни і льодовики. З точки зору гідроекології найбільший інтерес являють екосистеми водотоків і водойм.
Водотоки характеризуються рухом води в напрямі уклону у витягнутому поглибленні земної поверхні. Це - річки, струмки, канали, протоки між озерами або лагунами і морем. Розрізняють постійні водотоки, у яких відбувається перенесення водних мас протягом цілого року, та тимчасові, які функціонують частину року.
Водойма - це постійне або тимчасове накопичення води в поглибленнях земної поверхні, яке має уповільнений водообмін. Серед водойм виділяють природні і штучно створені. Природні водойми - це океани, моря, озера, болота. Штучні - це водосховища на великих і малих річках, ставки, водойми-охолоджувачі теплових і атомних електростанцій, накопичувачі атмосферних та підземних вод.
Функціонування водних екосистем в значній мірі залежить від водного режиму водойм і водотоків, що складається з сукупної закономірності повторюваних змін рівня води, її обємів, швидкості течій, характеру хвилювання та інших гідрологічних характеристик водних обєктів.
Рівень води, або висота водної поверхні по відношенню до умовної нульової гідрологічної відмітки, є однією з найбільш інформативних характеристик стану водойм і водотоків. Є багато причин, які можуть впливати на рівень води в річках, озерах, водосховищах та інших водних обєктах. Це можуть бути перш за все сезонні випадіння атмосферних опадів. Влітку, внаслідок меншого їх випадіння та підвищеного випаровування рівень води падає, а восени дещо зростає за рахунок більшої кількості дощів та зменшення випаровування. Взимку, особливо у передвесняний період, рівень води падає до найнижчої відмітки, а з таненням снігів та льоду він різко зростає і досягає максимуму під час повені. Такий режим властивий для річок, що мають снігово-дощове живлення. Для гірських річок характерне літнє підвищення рівня води.
Рівень води у штучно створених водосховищах, на яких побудовані гідроелектростанції, регулюється у відповідності з графіком роботи гідровузлів. Найвищий рівень води в річках буває під час повені і паводку. Повінь - це щорічно повторювана в один і той же сезон фаза водного режиму, яка характеризується найбільшою водністю, високим і тривалим підняттям рівня води. Причиною повені, зокрема на річках України, є весняне сніготанення. Повінь відіграє позитивну екологічну роль для річкових екосистем. Під час її проходження великі маси води промивають річкове русло, очищаючи його від накопичених за зиму відмерлих організмів, продуктів гниття та забрудників.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
