Унітарна симетрія в якості узагальнення ізотопічної інваріантності. Закон збереження повної енергії системи тіл. Асиметрія становлення протилежностей всередині єдності та тотожності явищ світу. Рівняння теплопровідності і розробка методів інтегрування.
Найважливіші досягнення у фізиці елементарних частинок повязані з симетрією відносно перетворень деяких параметрів, що характеризують внутрішні властивості частинок. Так, в останні роки отримали розвиток суперсімметріческіе моделі, що мають симетрією нового типу, що звязують між собою ферміони і бозони і постулює, що у кожної звичайної частинки є "суперпартнер" з аналогічними властивостями (за винятком спина - обертання елементарної частинки або античастинки навколо власної осі, обумовлює її електромагнітне поле). Існує принцип симетрії Кюрі: якщо умови, однозначно визначають який-небудь ефект, мають деякою симетрією, то результат їхніх дій не порушить її. Ньюмена (1903-1957): "Симетрія встановлює забавна й дивовижне спорідненість між предметами, явищами і теоріями, зовні, здавалося б, нічим не повязаними: земним магнетизмом, жіночої вуаллю, поляризованим світлом, природним відбором, теорією груп, інваріантами і перетвореннями, будовою простору, малюнками ваз, квантовою фізикою, пелюстками квітів, інтерференційної картиною рентгенівських променів, поділом клітин морських їжаків рівноважними конфігураціями кристалів, теорією відносності.Фундаментальність значення подальшого розвитку вчення про симетрії в тому, що кожному безперервному перетворенню відповідає відповідний закон збереження, який в подальшому був поширений з механіки і на квантову фізику. Так, основний принцип сучасних калібрувальних теорій фундаментальних взаємодій Природи полягає в тому, що переносниками взаємодій виступають певні зберігаються величини, що володіють симетрією, що визначають динаміку системи і тим самим дозволяють сподіватися на здійснення створення теорії "Великого обєднання взаємодій", включаючи теорії гравітації. Основним типами симетрії (С, Р, Т) було дано визначення в попередньому розділі, але симетрію З розглянемо ще раз. Завдяки існуванню СРТ-і СР-симетрій як для сильних, так і електрослабких взаємодій виконується симетрія щодо звернення часу, тобто будь-якого руху під дією цих сил відповідає в Природі симетричне рух, при якому система проходить у зворотному порядку всі стани що і в початковому русі але із зміною на протилежні напрямками швидкостей частинок, спинами, магнітними полями. Під внутрішніми симетріями розуміють симетрії між частинками і полями з різними квантовими числами.Наприклад, закон Гука - для області невеликих деформацій, тобто до досягнення межі плинності твердого тіла, інакше до кордону, після якої деформації стають незворотними після зняття навантаження. Закон Гука висловлює зовнішній спостережуваний ефект. Якщо і далі узагальнювати фундаментальні закони, ще глибше занурюються у внутрішню структуру: від атома до елементарних частинок, а потім і до їх структурі, і на базі цього будувати теорії і виводити закони, то останні і будуть називатися універсальними. Гесс (1802 - 1850), досліджуючи хімічні реакції, в своєму законі повязував збереження і перетворення речовини, включаючи теплове, а отже, підтвердив закони збереження і перетворення енергії. Під законами збереження, поряд зі збереженням повної енергії, розуміють збереження імпульсу і моменту імпульсу - вони визначають динаміку і галактик, і елементарних частинок, а також ряд інших законів збереження, наприклад закон збереження дивацтва і деяких квантових чисел.Симетрія - це категорія, що позначає процес існування та становлення тотожних обєктів, в певних умовах і в певних відносинах між різними і протилежними станами явищ світу. Це визначення накладає методологічні вимоги: при вивченні явища, події, стану рухомої матерії, перш за все необхідно встановити властиві їм відмінності і протилежності, потім вже розкрити, що в ньому є тотожного і за яких умов і в яких відносинах це тотожне виникає, існує і зникає . Звідси загальні правила формування гіпотез: якщо встановлено існування якогось явища, стану або якихось їхніх властивостей і параметрів, то необхідно припускати й існування протилежних явищ, протилежних властивостей і параметрів; у свою чергу, необхідно далі постулювати, що між протилежними умовами в якихось відносинах і умовах виникають і існують тотожні моменти.
План
Зміст
Вступ
1. Симетрія природи
2. Закони збереження
Висновок
Література
Вывод
Симетрія - це категорія, що позначає процес існування та становлення тотожних обєктів, в певних умовах і в певних відносинах між різними і протилежними станами явищ світу.
Це визначення накладає методологічні вимоги: при вивченні явища, події, стану рухомої матерії, перш за все необхідно встановити властиві їм відмінності і протилежності, потім вже розкрити, що в ньому є тотожного і за яких умов і в яких відносинах це тотожне виникає, існує і зникає . Звідси загальні правила формування гіпотез: якщо встановлено існування якогось явища, стану або якихось їхніх властивостей і параметрів, то необхідно припускати й існування протилежних явищ, протилежних властивостей і параметрів; у свою чергу, необхідно далі постулювати, що між протилежними умовами в якихось відносинах і умовах виникають і існують тотожні моменти. У цих двох правилах виражається застосування поняття симетрії в конкретних дослідженнях.
Асиметрія - категорія, що означає існування і становлення в певних умовах і відносинах відмінностей і протилежностей всередині єдності, тотожності, цілісності явищ світу.
Симетрія і асиметрія доповнюють один одного, і шукати їх потрібно одночасно. Історія науки показує, що симетрія дозволяє пояснити багато явищ і передбачити існування нових властивостей Природи. У природознавстві переважають визначення категорій симетрії і асиметрії на підставі перерахування певних ознак. Наприклад, симетрія визначається як сукупність Властивості симетрії простору і часу повязують і визначають і закони збереження: з однорідністю часу повязаний закон збереження енергії; з однорідністю простору - збереження імпульсу, з изотропией - збереження моменту імпульсу.
Список литературы
1. Вейль Г. Симетрія. - М.: Наука, 1975.
2. Горохів В. Г. Концепції сучасного природознавства. -М: Инфра-М, 2000.
3. Горелов А. А. Концепції сучасного природознавства. -М.: Центр, 1997.
4. ДРУЯНОВЛ. А. Закони природи і їх призначення. - М.: Просвещение, 1982.
5. Дубніщева Т. Я. Концепції сучасного природознавства. - К.: ЮКЕА, 1997.
6. Карпенко С. X. Основні концепції природознавства. - М.: Культура і спорт, 1998.
7. Князєва Е. Н., Курдюмов С. П. Закони еволюції і самоорганізації складних систем. - М.: Наука, 1994.
8. Компанієць. С. Симетрія в мікро-і макросвіті. - М.: Наука, 1978.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
