Особливість формування мови преси завдяки газеті "Рада" на початку ХХ століття - Автореферат

Недостатнє висвітлення цих питань, а також необхідність аналізу досвіду перших видавців та редакторів, комплексного вивчення нової української преси та особливо її мови, правописних питань, які активно обговорювались у той час, зумовили актуальність нашого дослідження. Детальний аналіз мови періодичної преси початку ХХ століття дасть можливість зрозуміти процеси, що відбуваються на сучасному етапі розвитку мови, зокрема, зясувати деякі проблеми сучасного правопису, а також осмислити мовні процеси, що мали місце на початку століття, заповнити лакуни в історичному вивченні мови преси. Дослідниця зазначає, що творчому переосмисленню на основі безпристрасних даних, відомих історичних фактів повинен підлягати досвід дореволюційної періодики та її мови, в якому раніше панували однобічні оцінки дискусій навколо мови, зумисне замовчуванням окремих імен та постатей, адже сьогодні важливо мати нову, сучасну оцінку мовного стану періодичної преси, зясувати вплив обєктивних і субєктивних факторів на розвиток мови преси. Саме на відновлення історичної справедливості й спрямовано це дослідження, особливу увагу звернено на національні, мовні переконання відомого громадського діяча, які спонукали його до видання щоденної українськомовної газети „Рада” на початку ХХ століття. Мета роботи - дослідити процес становлення мови української преси початку ХХ століття, зясувати роль у ньому мецената, видавця Євгена Чикаленка та створеної ним щоденної українськомовної газети на Наддніпрянській Україні “Рада”.Другу групу джерел складає література з історії видавничої справи та журналістики, що дає змогу розкрити передумови становлення українськомовної преси початку ХХ століття, а також визначити місце і роль у процесі формування преси українською мовою видавця, редактора Є. Чикаленка. Важливим джерелом вивчення мови та історії преси початку ХХ століття стали праці мовознавців, істориків, письменників, журналістів, що були активними творцями тогочасної преси, мови: Б. Про те, наскільки на часі була українська преса, красномовно говорять цифри: на межі 1905-1906 рр. було подано близько 36 заяв на заснування власного друкованого органу українською мовою, із них було задоволено близько 20 клопотань. Ставилися питання як глобального порядку: чи взагалі має право українська мова функціонувати у певних сферах (науковому, офіційно-діловому стилі), так і більш конкретного характеру: яка мова має бути покладена в основу літературної, який правопис мусить вживатися у періодиці, у школі. Дозвіл видавати друковану українську продукцію ставив перед письменниками, журналістами нові важливі завдання: потрібно було формувати публіцистичний стиль, утверджувати, активізувати мову, яка століття була заборонена, перебували в стані стагнації, не використовувалась у певних стилях, сферах узагалі.Видання Євгеном Харлампійовичем Чикаленком щоденної газети українською мовою „Ради” мало незаперечне значення для становлення українськомовної преси, формування публіцистичного стилю на початку ХХ століття. Ця газета фактично творила нову журналістику - українською мовою - у період заборон уряду, коли відбувались постійні заворушення, революційні сплески, коли народ у переважній більшості був неграмотний, коли українці просто боялися передплачувати часописи. У такі часи видання щоденної українськомовної газети було можливо лише завдяки зусиллям окремих національно свідомих заможних людей, які глибоко усвідомлювали значення українського слова, мови для відродження, становлення нації. Газета „Рада” була зразком української публіцистики початку ХХ століття, мала незаперечний вплив на формування мови преси цього періоду: на її сторінках відбувалось випрацювання норм публіцистичного стилю як поєднання логізації викладу та експресивності, для чого використовувались різноманітні образні мовні засоби (багатозначність, порівняння, епітети, синонімічні ряди, антонімічні пари, повтори, фразеологізми тощо). Наявні в газеті також юридична, філософська, медична, економічна, технічна термінологія, терміни з видавничо-поліграфічної галузі, лексика, повязана з міжнародними відносинами, що зумовлено тематичним спрямуванням окремих публікацій, а також активним розвитком цих галузей знань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У результаті проведеного дослідження приходимо до таких висновків: 1. Видання Євгеном Харлампійовичем Чикаленком щоденної газети українською мовою „Ради” мало незаперечне значення для становлення українськомовної преси, формування публіцистичного стилю на початку ХХ століття. Ця газета фактично творила нову журналістику - українською мовою - у період заборон уряду, коли відбувались постійні заворушення, революційні сплески, коли народ у переважній більшості був неграмотний, коли українці просто боялися передплачувати часописи. У такі часи видання щоденної українськомовної газети було можливо лише завдяки зусиллям окремих національно свідомих заможних людей, які глибоко усвідомлювали значення українського слова, мови для відродження, становлення нації.

2. Газета „Рада” була зразком української публіцистики початку ХХ століття, мала незаперечний вплив на формування мови преси цього періоду: на її сторінках відбувалось випрацювання норм публіцистичного стилю як поєднання логізації викладу та експресивності, для чого використовувались різноманітні образні мовні засоби (багатозначність, порівняння, епітети, синонімічні ряди, антонімічні пари, повтори, фразеологізми тощо). Вдалий добір тропів мав справити необхідне враження на читача, свідченням чого є редакційна пошта видання, відгуки громадськості на певні публікації.

3. Основу мови газети складала загальновживана українська лексика. Оскільки українською мовою довгий час, окрім як у побуті, не користувались, то, звичайно, цілі сфери життя, галузі знань, науки опинилися без унормованого лексичного складу, без виробленої термінології. Відпрацюванням лексичної норми, добором українських відповідників якраз і займалася преса, зокрема газета „Рада”. Це був важкий, суперечливий процес, що має неоднозначні оцінки як творців преси, так і сучасних дослідників. Про невиробленість лексичного складу на час виходу „Ради” свідчить використання лексем, термінів, що становлять російські кальки, польські запозичення. Деякі з них було з часом замінено на більш природні відповідники, а деякі лишились у словниковому складі і до сьогодні. Завдяки словам іншомовного походження на позначення певного поняття, неологізмів, нових термінів, діалектних слів, що писалися в дужках поруч з більш вживаним словом, поширювалося коло загальновживаної лексики.

4. Редактори видання активно та ретельно працювали над добором необхідного лексичного матеріалу, що засвідчують різні стилістичні шари лексики української мови. Найуживанішою є суспільно-політична лексика, що зумовлено функцією періодичного видання - висвітлювати явища, події суспільного, політичного життя, а також військова лексика, що викликано революційними, пізніше - військовими подіями того часу. Наявні в газеті також юридична, філософська, медична, економічна, технічна термінологія, терміни з видавничо-поліграфічної галузі, лексика, повязана з міжнародними відносинами, що зумовлено тематичним спрямуванням окремих публікацій, а також активним розвитком цих галузей знань.

5. Виданню притаманно синтаксичне розмаїття, характерне і для сучасної української мови. Найрізноманітніші синтаксичні конструкції (різні типи простих та складних речень) покликані вирішити головне завдання ЗМІ - обєктивно та доступно подати інформацію про певні події, справити вплив на читача. Зокрема, у газеті використано стилістичні можливості простого речення: однорідні члени, присудки ускладненої форми, притаманні книжним стилям, порядок слів.

Не можна стверджувати, що в газеті надається особлива перевага якомусь типу складних речень - чи то складносурядним, чи то складнопідрядним, як, наприклад, у науковому стилі, де більшою мірою використовуються складнопідрядні реченні. У публіцистиці існує рівна необхідність як у перших реченнях (підрядних) - адже вони виражають складні причинові, часові, умовні, наслідкові звязки, так і в других (сурядних) - там де частини ніби нанизуються одна на одну, відтворюючи послідовність подій.

6. Газета „Рада” друкувалася фонетичним правописом, що засвідчують численні орфографічні ознаки, тому вона може бути зарахована до видань Наддніпрянської України не лише за географічним, але й лінгвістичним принципом. Іноді на сторінках „Ради” траплялося непослідовне написання, що пояснюється невиробленістю орфографічних норм, відсутністю єдиного усталеного правопису. Проте це був період, коли мова преси тільки формувалася, норми відшліфовувалися, ставали загальновживаними.

7. Загалом, можна стверджувати, що газета “Рада” суттєво вплинула на формування як української мови початку ХХ століття, так і сучасної літературної мови, адже мова розвивається у функціонуванні, і саме друковані часописи є однією з найкращих можливостей вироблення мовної норми. „Рада”, будучи щоденним українськомовним виданням, і досьогодні залишається яскравим зразком української публіцистики, а один із її творців - Є. Чикаленко - зразком жертовної, наполегливої праці на користь української ідеї, української нації.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНО АВТОРОМ У ТАКИХ НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЯХ: 1. Фіголь Н. М. Є. Чикаленко - меценат, видавець і редактор. - К.: Політехніка, 2002. - 48 с.

2. Фіголь Н. М. Мова видання, якому не судилося відродитись // Урок української. - №10 (44). - 2002. - С. 31-35.

3. Фіголь Н. М. Лексика періодичної преси початку ХХ століття (на прикладі газети „Рада”)// Мова і культура. - Вип. 5. - Т. ІІ, ч. 2. - К., 2002. - С. 195-200.

4. Фіголь Н. М. Мовні проблеми на сторінках першої щоденної газети українською мовою „Ради” // Мова і культура. - Вип. VI. - К., 2003. - С. 290-297.

5. Фіголь Н. М. Синтаксичні конструкції на сторінках преси початку ХХ ст.// Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. - КНУ ім. Тараса Шевченка. - Вип. VI. - К.: ВПЦ „Київський університет”, 2002. - С. 141-150.

6. Фіголь Н. М. Культура періодичного видання (на прикладі газети „Рада”) // Поліграфія і видавнича справа. - Львів, 2002. - С. 134-140.