Вивчення теоретичних основ особистісного аспекту професіоналізації державних службовців. Розробка системного підходу до визначення змісту, стадій та факторів процесу професійної соціалізації, професійного становлення працівників даної професійної групи.
Шпекторенко, доктор наук з державного управління, професор кафедри філософії, соціології державного управління Дніпропетровського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові УкраїниУ процесі освоєння професії та особливо виконання професійної діяльності відбуваються структурні та якісні зміни в особистих рисах працівника державного органу, в структурі самої професійної діяльності, а поступова професіоналізація особистості з теоретичної позиції має спричинити зміну характеру, змісту самої професії. Входження у професію та її засвоєння супроводжується професійною соціалізацією: внутрішнім процесом професійної адаптації, мотивації (і самомотивації), активізації (і са-моактивізації), професійного оцінювання (і самооцінки), професійного навчання (і само-освіти), професійного виховання (і самовиховання), находженням місця докладання власних якостей та можливостей, власного місця у професійній стратифікації, докладанням власних здібностей і здатностей, особистісних якостей, научуваності, знань, умінь, навичок, досвіду з метою формування професійної компетентності, професійної культури, а разом з ними - професіоналізму та професійної мобільності. У процесі входження в професію у державного службовця поступово збагачується професійний досвід у тісному звязку з формуванням та розвитком комплексу ціннісно-орієнтаційних якостей (мотиваційної сфери професіоналізму, у розумінні її компонентів за А. К. Маркова до мотиваційної сфери зараховує спрямованість на працю, трудові та професійні інтереси, професійні наміри, готовність до праці й до вибору професії; до операційної - знання про працю і професію, знання про якості особистості, необхідні для професії, та про наявність цих якостей у себе; трудові вміння, вміння апробувати свої сили на етапах вибору професії, а також подолання помилок у трудовій діяльності (таких, наприклад, як втрата мети в трудовій діяльності, відволікання на інші види діяльності, панування репродуктивної діяльності, відсутність переносу, зловживання прийомом спроб і помилок замість усвідомленого вибору стратегії поведінки і т. ін.) [1]. Марков виділяє інші етапи: етап адаптації до професії; етап самоактуалізації в професії; етап вільно-го володіння професією [5].
Список литературы
1. Маркова А. К. Становление и развитие профессионала в ходе обучения. Профориентация. Профессиональное образование, профессиональное обучение [Электронный ресурс] / Маркова А. К. - Режим доступа : http://www.psyhological.ucoz.ua/publ/56-1-0-123
2. Маркова А. К. Психология профессионализма / Маркова А. К. - М. : Знание, 1996. - 306 с.
3. Зеер Э. Ф. Психология профессий : учебн. пособие / Зеер Э. Ф. - 2-е изд., перераб., доп. - М. : Академический проект ; Екатеринбург : Деловая книга, 2003. - 336 с.
4. Модели и методы управления персоналом : рос.-брит. учебн. пособие / под ред. Е. Б. Моргунова. - М. : Интел-Синтез, 2001. - 464 с.
5. Марков А. С. К вопросу о путях формирования профессионализма [Электронный ресурс] / А. С. Марков // Образование: исследовано в мире : междунар. науч. пед. интернет-журнал. - 2001. - 25 июня. - Режим доступа : http://www.oim.ru
6. Дружилов С. А. Психологический синдром профессионализма / С. А. Дружилов // Ананьевские чтения: Б. Г. Ананьев и компл. иссл. в психологии (матер. науч.-практ. конф. “Ананьевские чтения 2003”) / под общ. ред. Л. А. Цветковой, Л. А. Головей. - СПБ. : Изд-во СПБГУ, 2003. - С. 131-133.
