Особиста соцмережева сторінка журналіста як платформа для формування аудиторії - Статья

Суттєве переважання інформаційних пропозицій над споживчим попитом спонукає сучасні медіа посилювати свою роботу в напрямі організації й формування аудиторії видання. Маючи таку мету, журналісти використовують різні інструменти, що допомагають привертати увагу користувачів, зацікавлюють їх, збільшують тривалість прочитання відомостей. Серед таких багатоканальних ресурсів особливе місце посідають соціальні мережі як органічна платформа для вільного поширення інформації, формування кола друзів, постійного спілкування, реалізації фахових дій (опитування, пошук героїв й експертів для матеріалів, добір користувацького контенту тощо). Активна діяльність у мережі допомагає налагодити інформаційну взаємодію з користувачами, моніторити вподобання й думки аудиторії, спілкуватися із читачами, аналізувати їхню реакцію на журналістські матеріали, залучати до співпраці тощо. Отже, використання медійником особистого профілю в соцмережі як платформи для формування аудиторії становить актуальну наукову проблему, що має важливе теоретико-практичне значення з огляду на інтенсивний розвиток соціальних мереж, тенденцію до продуктивного їх використання в діяльності журналістів сучасних медіа.У ході аналізу порушеної проблеми зафіксовано широкий синонімічний ряд для називання особистої соцмережевої сторінки, а саме: «акаунт», «користувацький профіль», «обліковий запис», або «коренева сторінка», «віртуальний портрет». Мьоллер наголошує, що за допомогою технологій соціальної мережі кожен зареєстрований користувач створює свій акаунт (профіль), де міститься віртуальний портрет особистості: персональні дані, робота, хобі, захоплення, фотоматеріали, улюблені цитати, уподобання. Користувацький профіль - органічна частина будь-якого розділу соціальних мереж, яка призначена для того, щоб сформувати уявлення про особу користувача іншим членам мережі, ухвалити рішення про налагодження дружнього звязку з ним, дозволити проводити пошук членів мережі за певним критерієм (місцем проживання, професією, інтересами, сімейним станом, віросповіданням тощо) [2, с. Дослідниця наголошує, що «обліковий запис учасника» може містити: імя, прізвище, по батькові, псевдонім, стать, національність, віросповідання, вік, дату народження, знак зодіаку і (або) східного гороскопу, e-mail, домашню адресу, адресу роботи, номер домашнього телефона, номер робочого телефона, номер стільникового телефона, номер ICQ, Skype, інші контактні дані систем миттєвого обміну повідомленнями, адресу домашньої сторінки, блогу в мережі, відомості про хобі, коло інтересів, сімю, культурні вподобання, уміння спілкуватися іноземними мовами тощо, а також фотографії й аватар користувача [13]. Під цим поняттям розуміємо місце в соціальній мережі, що представляє віртуальний портрет особистості, зокрема персональну інформацію про людину, призначене сформувати уявлення про особу, налагодити звязки з іншими членами мережі, слугує платформою для розміщення новин, уподобаних сторінок, власних міркувань тощо.Унаслідок аналітичного осмислення дібраного фактичного матеріалу та його теоретичного обґрунтування виокремлено способи використання журналістами регіональних ЗМІ соцмережевої сторінки для формування аудиторії: 1) привернення уваги через візуальні елементи (подієві фотографії; світлини з особистого життя; зображення розважального характеру (меми)); 2) промоінструменти (промоція за допомогою хештегів у соцмережі «Twitter»; миттєве поширення інформації у «Twitter»; інтеграція із зовнішнім сайтом видання у «Twitter» та републікація у «Facebook»; зазначення місця роботи в блоці інформації «Про себе» у «Facebook»); 3) вербальні інструменти; 4) інструменти для налагодження зворотного звязку з аудиторією.

У ході аналізу порушеної проблеми зафіксовано широкий синонімічний ряд для називання особистої соцмережевої сторінки, а саме: «акаунт», «користувацький профіль», «обліковий запис», або «коренева сторінка», «віртуальний портрет». Німецький учений К. Мьоллер наголошує, що за допомогою технологій соціальної мережі кожен зареєстрований користувач створює свій акаунт (профіль), де міститься віртуальний портрет особистості: персональні дані, робота, хобі, захоплення, фотоматеріали, улюблені цитати, уподобання. Крім того, автор стверджує, що «на підставі таких даних можна формувати імідж у мережі, а також запускати механізми пошуку однодумців» [6].

Поняття та специфіка користувацького профілю поставали предметом аналізу в працях багатьох науковців, однак найповніше вони досліджені в галузі інформатики. Користувацький профіль - органічна частина будь-якого розділу соціальних мереж, яка призначена для того, щоб сформувати уявлення про особу користувача іншим членам мережі, ухвалити рішення про налагодження дружнього звязку з ним, дозволити проводити пошук членів мережі за певним критерієм (місцем проживання, професією, інтересами, сімейним станом, віросповіданням тощо) [2, с. 15].

Специфіку сервісів соціальних мереж дослідила Л. Браславець, схарактеризувавши поняття «акаунт» (англ. account - «рахунок»), що найчастіше використовують у мережевому побуті як синонім до терміна «обліковий запис», або «коренева сторінка». Однак спрощене тлумачення цього терміна утвердилося ще в період переважання сайтів покоління Web 1.0. Тож профілем називають сукупність даних конкретного користувача, персональну інформацію віртуальної людини, що зберігаються на певному сайті [2, с. 16].

Автор посібника «Основи теорії журналістики» Є. Ахмадулін стверджує, що синонімічне поняття «обліковий запис» із часом набуло додаткового значення, а саме: «комплекс прав користувача, який заходить на сайт, і доступних йому послуг» [1]. На створеній сторінці особа повідомляє довільні відомості про себе компютерній системі, за якими її можна ідентифікувати. Крім власних облікових даних, користувач має змогу налаштувати середовище - зовнішній вигляд сторінки [2, с. 17].

Семантика поняття «обліковий запис» упрозорена в працях із такої галузі знань, як компютерні науки та інформаційні технології. У статті С. Федушко йдеться про конкретні категорії даних, які визначають власники і / або адміністратори певної соціальної мережі. Дослідниця наголошує, що «обліковий запис учасника» може містити: імя, прізвище, по батькові, псевдонім, стать, національність, віросповідання, вік, дату народження, знак зодіаку і (або) східного гороскопу, e-mail, домашню адресу, адресу роботи, номер домашнього телефона, номер робочого телефона, номер стільникового телефона, номер ICQ, Skype, інші контактні дані систем миттєвого обміну повідомленнями, адресу домашньої сторінки, блогу в мережі, відомості про хобі, коло інтересів, сімю, культурні вподобання, уміння спілкуватися іноземними мовами тощо, а також фотографії й аватар користувача [13].

У галузі соціології актуальною є розвідка О. Осадчука, де простудійовано інструменти соціальної мережі, за допомогою яких кожен користувач може створити свій віртуальний портрет, тобто сформувати профайл, у якому докладно зазначити дані про себе, власний досвід роботи, захоплення, інтереси й мету [9]. Дослідник наголошує, що наявність такого профілю допомагає використовувати механізми пошуку однодумців, колег - людей, спілкування з якими необхідне в роботі й навчанні.

На підставі різногалузевих праць, автори яких оперують низкою понять, підсумуємо, що найбільш вдалим в українському вимірі є термін «особиста сторінка в соцмережі». Під цим поняттям розуміємо місце в соціальній мережі, що представляє віртуальний портрет особистості, зокрема персональну інформацію про людину, призначене сформувати уявлення про особу, налагодити звязки з іншими членами мережі, слугує платформою для розміщення новин, уподобаних сторінок, власних міркувань тощо. Варто визнати, що для уникнення повторів, збагачення наукового лексикону доречно послуговуватись й іншими термінами («акаунт», «користувацький профіль», «обліковий запис», або «коренева сторінка», «віртуальний портрет»), що відображають сутність аналізованого явища.

Профіль користувача є потужним комунікаційним інструментом, платформою для неформального спілкування, розвитку мережі контактів, механізмом пошуку людей для спілкування, маркетинговим майданчиком у журналістській діяльності із залучення аудиторії. Аналіз дібраного фактичного матеріалу слугує підставою для виокремлення способів використання журналістами регіональних ЗМІ соцмережевої сторінки в річищі формування аудиторії, що схарактеризовані нижче.

1. Привернення уваги через візуальні елементи. Проводячи редакційну політику, журналісти зосереджують дедалі більше уваги на візуальному контенті, що разом із текстовим становить частину загального інформаційного наповнення веб-простору. Візуальний характер соціальної мережі суттєво впливає на особливості використання цієї платформи. Сучасним користувачам мережі притаманне кліпове сприймання відомостей, їх механічне, неусвідомлене сканування, тому, переглядаючи той чи той профіль, юзери звертають увагу передовсім на певні ключові слова, фрази, а також на візуальні елементи. Саме останні слугують потужним ресурсом для зацікавлення аудиторії, оскільки повязані з природними особливостями людського організму сприймати візуальну інформацію краще, ніж текстову.

У науковому середовищі досліджено форми візуальних компонентів, зокрема оформлення різних видів зображення (П. Лестер [15]), концепцію «образу» як візуальної форми (Ж. Бертін [14]), візуального контенту як нового каналу комунікації (Х. Кулаковська [5]), проблему мемів та їхню роль у житті суспільства (Р. Броуді [3], А. Менегетті [7], Д. Рашкофф [11]). У ході аналізу дібраного фактичного матеріалу виокремлено основні види зображень, що використовують журналісти на особистих сторінках соцмереж, зокрема: подієві фотографії та світлини з особистого життя, зображення розважального характеру (меми).

Зясовуючи особливості розміщення подієвих фотографій, зазначимо, що опублікування світлин засвідчує присутність журналіста на місці події, створює відчуття причетності до них і дає змогу оперативно інформувати аудиторію. Такий зображальний матеріал спонукає користувачів щоразу відвідувати сторінку медійника, щоб отримати «свіжу» інформацію. Із-поміж проаналізованих користувацьких профілів у мережі «Facebook» постійно оновлює новинну стрічку подієвими фото Н. Вівчарик (головний редактор інтернет-видання «Прочерк»), О. Берестенко (шеф-редактор новин ТРК «ВІККА»), а також В. Гамалиця (головний редактор видання «Вечірня Умань»). Наприклад, Н. Вівчарик засвідчує свою присутність на культурному заході «Черкаський книжковий фестиваль», публікуючи фото виступу Леоніда Кононовича й подаючи його цитату: «Література - це не лише сіль і перець. Це ще й хліб». Редактор, крім того, розміщує фотозвіт із покликанням на власний блог, цитує учасників заходу. Промовистим зразком слугує один із його дописів, який описує заходи, приурочені до річниці Української революції 1917 - 1921 рр., що відбуваються на Чигиринщині та в Золотоноші. Привертає увагу й коментар: «Текст фото скоро будуть на сайті “Прочерк”». У такий спосіб журналіст спонукає читачів очікувати на матеріал і моніторити сайт видання.

Ефективним способом наближення до аудиторії є опублікування світлин з особистого життя, що спроможні отримати максимальну кількість поширень чи «уподобань». Публікуючи світлини, на яких зображені важливі події за власної участі, трудові будні, важливі й приємні зустрічі, журналіст демонструє власну особистість, моделює свій образ та посилює довіру до себе. Часто медійники публікують світлини з відпочинку з підписами до них: «Учора з Андрій Куча відкрили для себе “Зерноленд” в Івківцях. Класна місцина! Треба навідатись ще туди якось без поспіху» (Є. Щепак, видання «Інфоміст»), фото домашніх улюбленців (Г. Березенко, інтернет-видання «Вчасно»), фотографії з колективом (Т. Очеретяна, «Нова Доба»), світлини з дитинства (Т. Єщенко, видання «Про все») тощо.

Зображення розважального характеру (меми). Соціальні мережі насичені зображеннями розважального характеру, а саме мемами, що одразу привертають увагу. Меми завжди емоційно наповнені, мають прихований зміст, нерідко іронічного характеру [7, с. 119]. Найчастіше мемами-зображеннями стають ті, що ілюструють: 1) незвичайні емоції та специфічний вираз обличчя особи, що передає ставлення автора до ситуації; 2) специфічні обставини - загадкову за змістом подію, момент із якої можемо побачити; 3) знайому ситуацію чи героїв із якоїсь стрічки або з іншого обєкта культури [11, с. 136].

Серед проаналізованих особистих профілів цей формат використовує лише Н. Вівчарик, подаючи серйозну інформацію в ігровій формі. Наприклад, публікуючи зображення святкового торта з написом «Шпашибо», журналіст повідомляє про те, що «Нардеп відкрив у Бабанській лікарні стоматкабінет» (рис. 1), і розміщує гіперпокликання на статтю, опубліковану у виданні, яке він представляє (http://procherk.info/news/7-cherkassy/53930-nardep-vidkriv-u-babanskij-likarni-stomatkabinet).

Такі зображення емоційно насичені, можуть розважати аудиторію, мати прихований іронічно- саркастичний зміст, який журналіст не вербалізує, а візуалізує. Отже, аналізовані особисті сторінки журналістів містять різноманітні візуальні орієнтири, що привертають увагу та сприяють формуванню аудиторії.

Ефективну побудову інформаційних відносин з аудиторією вможливлює використання про- моінструментів. Поняття промоція є синонімом до слова промоушн (з англ. р^т^ш) - сприяння поширенню, продажу, просуванню, збуту товару тощо. Виявлено кілька способів промоціювання видання в соцмережі, один із яких - просування за допомогою хештегів у соцмережі «Twitter». Клікаючи на якому-небудь із них, користувач отримує всі тематично марковані матеріали. Так формується загальне інформаційне поле, де можна отримати всі відомості, які є у «Twitter» із будь-якої теми. Користувач, створюючи твіт, додає в кінець або на початку тексту хештег, що описує основну тему. Наприклад, «#Черкащина» - для допису, де публікують інформацію про цей регіон. Якщо публікувати цікавий контент із використанням певного хештега, можна охопити численну кількість користувачів, нових фоловерів. Варто зазначити, що в соціальній мережі «Twitter» зафіксовано лише кілька сторінок журналістів регіональних видань, однак продуктивно цей промоінструмент застосовує лише працівник видання «Прочерк» Н. Вівчарик. Зазвичай, журналіст просуває власний хештег, як- от #procherk, #прочерк, #вівчарик, або приєднує хештег до тих, що вже існують.

Рис. 1. Зображення-мем до статті, опублікованої на сайті «Прочерк»

Миттєве поширення інформації у «Twitter». Зазначена платформа пропонує користувачам зручну онлайн-поведінку, оскільки дає змогу оперативно писати, читати, поширювати відомості. Журналіст може публікувати фотографії з місця події, описувати резонансні проблеми. Зокрема, Т. Єщенко публікує твіт «Встановили новий дорожній рекорд: 72 км до Черкас від кордону Черкаської області проїжджали довше, ніж попередні 120 км від Києва...», що характеризує низьку якість доріг Черкащини. Іншим виявом оперативного інформування користувачів є публікація з використанням фотографій, наприклад, допис Н. Вівчарика про мітинг, що влаштували працівники підприємства хімічної промисловості «Азот», та ін.

Інтеграція із зовнішнім сайтом видання у «Twitter» та републікація у «Facebook». Механізм інтеграції із зовнішнім сайтом видання працює так, що користувач переходить із тві- тер-каналу до офіційної сторінки видання. Якщо певний фрагмент зі сторінки зацікавлює споживача, він переходить за покликанням і підписується на оновлення. Журналісти, використовуючи «Twitter», розміщують гіперпокликання на матеріал, що запропонований у мережевій версії видання, разом із заголовком, наприклад: «У 197-му окрузі стартував підкуп голосів!» (твіт у профілі Т. Воронцової, журналістки видання «Нова молодь Черкащини»).

Републікація матеріалів з офіційної сторінки онлайн-версії медіа у «Facebook» функціонує за аналогічним принципом. Редактор постійно оновлює свою стрічку новин за допомогою репосту матеріалів із сайту. Репост - це автоматичне відправлення повідомлень із сайту на особисту сторінку [10]. Таке активне використання цього механізму дає змогу мотивувати споживача до прочитання інформації не лише в друкованому вигляді та на певних сайтах, а й на часто відвідуваних платформах. Нерідко для фокусування уваги читацької аудиторії використовують емоційну підводку. Наприклад, Т. Очеретяна пише на своїй сторінці: «Сьогодні цікавий день в історії, якщо прочитати зріз подій у Нова Доба... Всім вдалого дня! Будьте з нами».

Окрім репосту, журналісти подають короткий анонс матеріалів видання. Медійники пропонують аудиторії новини, використовуючи яскраві факти та актуальні для матеріалу подробиці. Наприклад, О. Берестенко робить короткий анонс випуску новин: «Дивіться у “ВІККА-новинах”: Кількасот світлин просто з передової - черкаський кіборг показав містянам війну власними очима. Рибний транш. Пять тонн малька відсвяткували новосілля у Дніпрі. З Антарктиди до України. Черкаський полярник розповів про особливості професії. Сьогодні о 19 та 21».

Зазначення місця роботи в блоці інформації «Про себе» у «Facebook». Специфіка організації «Facebook» дає змогу розміщувати персональну інформацію, зокрема відомості про посаду чи місце роботи в розділі «Про себе», що формує уявлення про особу. Така інформація розташована під аватаром користувача. Клікнувши за покликанням, відвідувач потрапляє на сторінку, де наявна більш докладна інформація про ЗМІ, який представляє журналіст. Наприклад, Юлія Кропива «Головний редактор у Телеканал ВІККА», Олексій Хуторний «Голова у Hromadske.tv.Cherkasy» та ін.

Отже, для успішного промоціювання ЗМІ потрібно дотримуватись основних прийомів, що вможливлюють просування медіа в соціальних мережах.

Вербальні інструменти. Використання вербальних технологій можна вважати одним зі способів формування аудиторії, що передбачає застосування спеціальних мовних засобів, зокрема на лексичному рівні, - емотивних, оцінних, образних. Журналісти використовують у своїх публікаціях росіянізми для вияву розмовного стилю, емоційної насиченості та просторічної природності. Росіянізми - слова чи мовні звороти, утворені за зразком російських мовних форм, що можуть зазнавати часткової адаптації до фонетичного складу чи словотворчих особливостей української мови [4, с. 206]. Журналістка філії ПАТ «НСТУ» «Черкаська регіональна дирекція»

І. Філенко практично в кожному дописі використовує таку лексику. Зокрема, у коментарі до улюбленого сайту вона пише: «Всігда жду цих цитат, як празніка. І ось він - празнік», у публікації про стиль одягу застосовує мовні одиниці цього ж типу: «Плаття сьогодні вдіть ілі брюки», «Женщіна, яка може на себе сама заработать і є самодостньою в жизні всігда має куди піти і чим заняться». Крім того, І. Філенко часто розміщує публікації про зустрічі з героями радіопрограми та робить короткий анонс із використанням росіянізмів, наприклад, про гостю студію Олю, яка нещодавно відвідала Індію: «Ця прекрасна дєвушка для розмови зявилася в образі; а результат можна послухати сьогодні о 21:00 і продовження у пятницю о 18-20 на хвилі 91,4. слухайте і радійте, що людина побачила світ».

Іншим виявом специфічного стилю комунікації є цитати, що містять обсцентні елементи. У ході аналізу виявлено лише два випадки використання матірної лексики та вульгаризмів, при цьому застосовано пропускання літер і заміну трьома крапками або зірочкою. Наприклад, Берестенко вжила слово «під*раси» у публікації про політиків, які виявляють свою активність лише до міжнародних свят, активно хизуючись своїми досягненнями, а також С. Макаренко (інтернет-портал «Інфоміст») саркастично-іронічно схарактеризував наївність українського народу («Народ у ФБ празнує звитягу під звуки чи то салюту чи то бомблящих п.. рдаків»). Висловлюючи своє оцінне ставлення, редактори іноді послуговуються авторськими неологізмами, як- от: «розливайка», «креативщики», «страусятники» тощо.

Отже, за допомогою вербальних технологій медійники можуть не лише привернути увагу, а й формувати цільове коло читачів.

Інструменти для налагодження зворотного звязку з аудиторією. Згідно з фактичним матеріалом, на аналізованих сторінках журналістів виявлено такі інструменти, як опитування й надання послуги «коментувати матеріали». Опитування - один із найпоширеніших способів активізації уваги, що допомагає зібрати інформацію серед аудиторії та зясувати її позицію щодо тієї чи тієї теми. На особистих сторінках медійників популярним є опитування думок людей про найбільш актуальні теми локального характеру. Наприклад, В. Гамалиця запитує читачів про секрет вирощування цукрових буряків, публікуючи такий допис: «Ось так росте цукор. Попередня оцінка - можна взяти від 700 до 800 ц/га. Щоб це зробити, на господарстві є один секрет. Хто вгадає, чого не вистачає посівам?».

Зворотний звязок з аудиторією відбувається також завдяки функції «коментувати матеріали». Коментар - це ремарка, що дає додаткове пояснення, зауваження та слугує ефективним інтерактивним способом виявлення критичного ставлення різних суджень і вражень. Дослідник А. Мірошниченко зазначає, що через Web 2.0 читач відкриває для себе насолоду публічності, що дає змогу повідомляти про своє існування [8]. На всіх особистих сторінках користувачі мережі висловлюють свою думку, спілкуються й відповідають на запитання. Моніторинг журналістом таких коментарів та інтерактивне спілкування дають змогу вивчати портрет аудиторії, формувати чітке уявлення про аудиторію й залучати нових реципієнтів.

Отже, завдяки застосуванню такої форми опитування, як ініціювання тем для обговорення через опублікування запитань до аудиторії, та функції «коментувати матеріали» журналіст зосереджує увагу читачів, налагоджує зворотний звязок з аудиторією.Удосконалюючи інформаційну взаємодію зі своєю аудиторією, журналісти мають використовувати всі можливі стратегії й тактики для роботи в соціальних мережах, зокрема: генерувати публікації, викладати останні новини, готувати інтерактивні повідомлення, демонструвати соціальну відкритість, апробувати різні інструменти для привернення уваги користувачів. Унаслідок аналітичного осмислення дібраного фактичного матеріалу та його теоретичного обґрунтування виокремлено способи використання журналістами регіональних ЗМІ соцмережевої сторінки для формування аудиторії: 1) привернення уваги через візуальні елементи (подієві фотографії; світлини з особистого життя; зображення розважального характеру (меми)); 2) промоінструменти (промоція за допомогою хештегів у соцмережі «Twitter»; миттєве поширення інформації у «Twitter»; інтеграція із зовнішнім сайтом видання у «Twitter» та републікація у «Facebook»; зазначення місця роботи в блоці інформації «Про себе» у «Facebook»); 3) вербальні інструменти; 4) інструменти для налагодження зворотного звязку з аудиторією. Порушена проблема є перспективною для дослідження за такими напрямами: вивчення досвіду використання соцмережевої сторінки журналістами всеукраїнських медіа; аналіз ефективних інструментів для організації й формування аудиторії; практика налагодження інформаційної взаємодії медіа та споживача тощо.

Ахмадулин Е. В. Основы теории журналистики : учеб. пособ. Москва ; Ростов-на-Дону, 2008.320 с.

Браславец Л. А. Интернет-сервисы социальных сетей в современной системе средств массовой информации : автореф. дис. ... канд. филол. наук : 10.01.10 / Воронежский гос. ун-т.Воронеж, 2010. 22 с.

Броуди Р. Психические вирусы. Как программируют ваше сознание. Москва, 2007. 304 с.

Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова : короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. Київ, 2001.224 с.

Кулаковська Х. Візуальний контент інтернет-ЗМІ: термінологічні засади дослідження. Вісник Книжкової палати. 2012. № 6. С. 26-28.

Меллер К. Новые исследования социальных сетей. URL: http://vivasoul.livejournal.com/- 4518.html.

Менегетти А. Онтопсихология и меметика. Киев, 2002. 176 с.

Островський А. В., Тихонова О. О. Соціальні Інтернет-мережі : зб. тез студ. доп. Київ, 2009. 232 с.

Рашкофф Д. Медиавирус. Как поп-культура тайно воздействует на наше сознание / пер. с англ. Д. Борисова. Москва, 2003. 368 с.

Скуловатова О. В. Психологічні особливості просування сторінок в соціальних мережах. Науковий вісник Мукачевського державного ун-ту : зб. наук. пр. Мукачево, 2015. Вип. 1. С.163-168.

Федушко С. Аналіз архітектури та сучасних тенденцій розвитку віртуальних спільнот. Вісник Національного ун-ту «Львівська політехніка». 2011. № 699 : Інформаційні системи та мережі. С. 362-375.

Bertin J. S. Semiology of Graphics: Diagrams, Networks, Maps. Paris, 1983. 256 р.

Размещено на .ru