Особистість як суб’єкт правосвідомості та об’єкт судово-психологічної експертизи - Автореферат

У ситуації злочину особистість опиняється або сама, або до того ж втягує інших, а потім у процесі слідства і судового розгляду виступає в різних ролях, в якості: свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинувачуваного - підсудного, позивача, відповідача у цивільних і кримінальних справах. Психологічні аспекти теорії судово-психологічної експертизи розроблялися у фундаментальних дослідженнях Ю.М. Нерозуміння цілісності людської особистості, системності і взаємозвязку всіх психічних явищ приводить до ствердження (яке постулюється в деяких дослідженнях з проблем судово-психологічної експертизи) про те, що предметом експертизи можуть бути окремі психічні властивості, а не цілісна особистість. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі теоретико-методологічного обґрунтування проблеми особистості, системного аналізу її як субєкта правової свідомості та обєкта судово-психологічної експертизи, визначити сутність СПЕ, її принципи, розробити її концептуальні положення, визначити тенденції подальшого розвитку, визнати СПЕ як основний метод комплексного пізнання особистості в умовах кримінального і цивільного судочинства. Для досягнення поставленої в роботі мети були використані комплекси взаємоповязаних методів: загальнонаукові методи: аналіз і синтез, логічне узагальнення, теоретичне моделювання, побудова структурно-функціональної моделі психологічної структури поведінки особистості в ситуації конфлікту, систематизація, системний аналіз досліджень щодо проблеми судово-психологічних експертиз як особливої галузі юридичної психології; аналіз матеріалів кримінальних і цивільних справ;Зроблений аналіз категорій (свідомості, особистості, діяльності, спілкування, правосвідомості, протиправної діяльності, нормативної як правослухняної поведінки і злочинної - протиправної), що склали основу категоріального апарату юридичної психології. Юридична психологія і СПЕ має в якості свого обєкта дослідження, насамперед, особистість як субєкта правослухняної або протиправної діяльності, тобто особу, яка виражає певне ставлення до норм права. Була розроблена схема системного аналізу ситуації злочину в СПЕ, яка використовувалася при проведенні СПЕ, згідно з якою, аналізуються: вплив макросередовища - суспільства (рівень його розвитку, умови життя, забезпечення прав і свобод і т.п.); умови моральної та правової соціалізації субєкта злочину - особистості злочинця; умови моральної та правової соціалізації обєкта злочину - особистості потерпілого; ситуація злочину, її хронотопічні характеристики (час і місце злочину), ступінь її складності (співвідношення сил, інтенсивність діяння, його особистісна значимість, динаміка розгортання злочинних дій, рівень розуміння того, що коїться, відсутність можливої допомоги та ін.); показання осіб, що мають інформацію щодо злочину та його учасників (свідків, потерпілих, злочинців). Аналіз даних по справах про групові зґвалтування показує, що учасники злочинних груп раніше вже скоювали злочини і, як правило, характеризуються стійкою злочинною правовою деформацією особистості, сполученням полової розбещеності з хуліганськими мотивами. На відміну від осіб, які вчинили злочин поза станом афекту, для підекспертних, які знаходились в момент злочину в стані фізіологічного афекту, характерними є наступні індивідуально-психологічні особливості: ригідність мислення, яка перешкоджає діяти адекватно ситуації (для іншої групи підекспертних, які скоїли злочин поза стану афекту близькими були неадекватні самооцінки, егоцентризм), емотивна акцентуація характеру; це глибока емоційна залученість до ситуації, тенденція оцінювати свої потреби як високо значущі, недостатня адекватність поведінки.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми особистості як субєкта правосвідомості та обєкта судово-психологічної експертизи. Визначено сутність СПЕ (як в процесі кримінального, так і цивільного судочинства з урахуванням змін, що відбулися в концепції і змісті кримінального законодавства України), її принципи, розроблено її концептуальні положення, визначено тенденції подальшого розвитку, визнано СПЕ як основний метод комплексного пізнання особистості в умовах кримінального і цивільного судочинства. Побудована структурно-функціональна модель психологічної структури поведінки особистості в ситуації конфлікту, в якій підкреслюється провідна регулююча роль правосвідомості. Проведені дослідження показують, що системний підхід до організації судово-психологічної експертизи значно підвищує ефективність психологічного вивчення особи, яка опинилась в сфері кримінального чи цивільного судочинства. Розробка і використання експертних комплексів методик повинні будуватись у відповідності до принципу індивідуалізації, тобто з урахуванням: вікових і гендерних якостей особистості; рівня сформованості і співвідношення інтелектуальних, комунікативних, регулятивних (емоційно-вольових) процесів; мотиваційно-цільової сфери; особливостей життєвого шляху підекспертної особи; системи її відношень з навко

Основний зміст дисертації