Особистість як предмет та об’єкт соціальної психології - Реферат

Всі соціальні утворення неможливо уявити без людини, її активної творчої діяльності, одним з наслідків якої і виступають соціальні спільноти. Адже саме людина, як істота соціальна, на основі соціальних звязків та взаємодії творить групи, колективи, обєднання, а згодом і спільноти - центральні осередки її життєдіяльності в соціокультурному просторі. Звичайно, може виникнути питання: людину вивчає і досліджує багато інших наук; в чому ж полягає відмінність саме соціолого-психологічного розуміння людини? Психологія аналізує людину як усталену цілісність психічних процесів, властивостей і відносин: темпераменту, характеру, здібностей, волевих властивостей, тощо.Соціологія особистості зосереджується на трьох основних проблемах: вивченні особистості як елемента, творця і представника соціальних спільнот і соціальних інститутів; аналізі особистості як обєкта соціальних відносин (коли на перший план висувається вплив суспільства на особистість в процесі її формування, соціалізації, виховання, тощо) і розгляді особистості як субєкта суспільних відносин (включно з її соціальною діяльністю, активністю і творчістю в суспільному житті). В історичному ракурсі зародження і розвиток уявлень про людину слід віднести, очевидно, до доби античності і повязати з певними філософськими теоріями, оскільки соціологія як наука виникає значно пізніше. Тут сутнісна відмінність між людиною і твариною зникає; людина тлумачиться як особливий різновид тварини, що має просто більшу сукупність природних ознак. Таким чином, історія філософської антропології (тобто вчення про людину) засвідчує, як поступово зявляються, ускладнюються й змінюються уявлення про людину та особистість. Основними положеннями концепції особистості у ті часи були такі: хочеш судити про конкретного індивіда - вникай у його соціальне становище; який спосіб життя - така й особистість; змінюються суспільні умови - автоматично змінюється й людина; особистість можна ліпити, формувати відповідно до основоположних принципів комунізму.Інші соціологи (наприклад, О.Якуба) акцентують увагу на спорідненій проблемі внутрішньої духовної структури особистості і включають до неї потреби та інтереси, цінності і мотиви, соціальні норми і переконання, світоглядні принципи, смаки і звички та багато інших духовних утворень. Одним з найбільш розроблених питань в соціології є питання субєктивних детермінант (або спонукальних чинників) соціальної поведінки особистості, до яких належать потреби і інтереси. Інша категорія соціології особистості - інтерес - тісно повязана з потребою; також має обєктивно-субєктивну природу і являє собою усвідомлення потреб. Його основою мав стати ідеальний комуністичний тип особистості, але парадокс полягає в тому, що реальна дійсність тоталітарного режиму витворила тип людини, що докорінно відрізнявся від комуністичних ідеалів; його основною характерною рисою стало розщеплення (навіть не двоїстість) особистості на декілька складових, коли люди думали одне, говорили інше, а робили чи мали намір вчинити зовсім інше і т.п., при тому однаково комфортно почуваючись у цих багатоликих іпостясях. Соціалізація полягає у сходженні людини від індивідуального до соціального (згадаймо попередній вислів: особистістю не народжуються, нею стають) під прямим чи опосередкованим впливом таких факторів соціального середовища, як: • сукупність ролей і соціальних статусів, що їх суспільство пропонує людині;У кожен конкретний момент свого життя людина постає не як набір тих чи інших утворень, а як особистість, яка перебуває в певному психічному стані, що, так чи інакше, відображається в сьогочасної поведінці індивіда. Стереотипизация залежить від особистості, соціального середовища і місця людини в ній, тобто в кінцевому рахунку, від системи включення особистості всуспільство. В даний час існують дві основні концепції особистості: особистість як функціональна (рольова) характеристика людини й особистість як його сутнісна характеристика. При всій значимості цього аспекту розуміння особистості (він має велике значення в сучасній прикладній соціології) він не дозволяє нам розкрити внутрішній, глибинний світ людини, фіксуючи тільки зовнішнє поводження його, що в цьому випадку не завжди і не обовязково виражає дійсну сутність людини. На думку Ананьєва, у вивченні людини як особистості особливо виділяється: 1) статус особистості, тобто її положення в суспільстві (економічне, політичне, правове і т. д.), 2) громадські функції, здійснювані особистістю в залежності від цього положення та історичної епохи, 3) мотивація її поведінки та діяльності в залежності від цілей і цінностей, що утворюють внутрішній світ; 4) світогляд і вся сукупність відносин особистості до навколишнього світу (природи, суспільства, праці, іншим людям, самому собі); 5) характер та схильності.Але для цього необхідно з порога відкинути уявлення про особистість як про продукт сукупної дії різних сил, з яких одна прихована, як у мішку, "за поверхнею шкіри "людини (що б у цей мішок не звалюється), а інша лежить у зо

План

Вступ

1. Психолого-соціологічні уявлення про особистість

2. Основні проблеми соціальної психології особистості

3. Структура особистості

4. Наукові підходи

Використана література