Особистісно зорієнтований підхід у фізичному вихованні молодших школярів - Автореферат

Актуальною проблемою сучасної педагогічної науки є пошук нових моделей організації навчально-виховного процесу в школі, спрямованих на гуманізацію навчання та активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, що забезпечить інтенсивне оволодіння комплексом знань, умінь і навичок та сприятиме гармонійному розвитку особистості. Такою моделлю є особистісно зорієнтований педагогічний процес, який базується на гуманістичних напрямах філософії, психології та педагогіки і передбачає сприйняття кожного вихованця, як унікальної особистості, як субєкта навчально-виховного процесу (І.Бех, О.Бондаревська, І.Зязюн, С.Подмазін, О.Савченко, Г.Селевко, В.Сєріков, О.Шпак, І.Якиманська та ін.). Вивченню проблеми молодшого шкільного віку присвятили свої дослідження Е.Вільчковський, О.Савченко, М.Скрипник, В.Столітенко, С.Цвек та ін.) З метою підвищення ефективності впливу фізичного виховання на розвиток організму школярів у наш час вченими ведуться пошуки нових підходів до складання навчальних програм і планування (М.Зубалій, О.Куц, М.Молнар, Г.Петренко, Л.Сергієнко, А.Цьось, Б.Шиян); розробляються питання оптимізації дозування фізичних навантажень з урахуванням типологічних, психофізіологічних і соціальних особливостей учнів (М.Антропова, Я.Вайнабаум, О.Дубогай, В.Кучма, Л.Матвєєв, А.Хрипкова); визначаються більш результативні форми організації діяльності школярів та ведуться пошуки методичних прийомів і засобів, що активізують інтерес учнів до уроків фізичної культури і формують потребу й уміння самостійно займатися фізичними вправами (В.Бальсевич, М.Віленський, Л.Волков, Н.Козленко та ін.). Окреслений стан проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Особистісно зорієнтований підхід у фізичному вихованні молодших школярів”. Особистісно зорієнтований підхід у фізичному вихованні молодших школярів буде ефективним за умови використання методів і засобів фізичної культури відповідно психофізичних можливостей організму учнів та їх мотивації до занять, на основі дотримання принципів інтеграції пізнавальної та рухової діяльності, диференціації фізичних навантажень та індивідуалізації рухової життєдіяльності, що у сукупності сприятиме становленню особистості школяра як свідомого субєкта педагогічної взаємодії.У першому розділі - “Теоретико-методичні аспекти особистісно зорієнтованого підходу у фізичному вихованні молодших школярів” - на основі аналізу психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження презентована специфіка актуального для освіти ХХІ ст. напряму - особистісно зорієнтованого підходу, основним підгрунтям якого є принципи гуманістично-демократичної педагогіки; розкрито особливості педагогічної системи його реалізації у фізичному вихованні молодших школярів на засадах рівневого підходу щодо психофізичних можливостей дітей; визначені початкові позиції дослідження, отримані базові дані для створення методики формуючого експерименту. Пріоритетною метою національної освіти України сьогодення, як зазначається у цільовій комплексній програмі “Фізичне виховання - здоровя нації”, є створення умов для розвитку кожної дитини у заданому природою генетичному полі, використання принципів природовідповідності, диференціації, індивідуалізації, народності, особистісної зорієнтованості тощо. Аналізуючи і підсумовуючи попередні наукові дослідження, нами визначена система реалізації особистісно зорієнтованого підходу у фізичному вихованні молодших школярів, яка має свою структуру і включає в себе пять взаємоповязаних етапів: пропедевтичний (розробка цілей, завдань, принципів та умов реалізації даного підходу); діагностичний (визначення індексу фізичного розвитку (ІФР) на основі антропометричних даних, експрес оцінювання психофізіологічного стану кожного учня, тестування рухової підготовленості дітей до навчання, діагностування індивідуального рухового віку і ступеню його відповідності календарному віку молодших школярів, визначення рівнів психофізичного розвитку учнів початкових класів); організаційний (вибір і впровадження у фізичне виховання молодших школярів різноманітних методів, засобів рухової діяльності і форм організації занять); стимулюючо-мотиваційний (формування позитивної установки щодо зміни обєктного на субєктний підхід до вихованців, орієнтація учнів на саморозвиток і самореалізацію особистості за допомогою занять фізичною культурою, різноманітні прийоми заохочення); контрольно-оціночний (контроль за рівнем захворюваності, оцінка рівня психофізичного розвитку та успішності у навчанні, зміни індивідуально-психологічного розвитку молодших школярів) (рис.1). Для оцінювання психофізичного розвитку і здоровя дітей використовували наступні критерії: індекс фізичного розвитку з визначенням соматометричних ознак (зріст - (вага обєм огруддя)) і соматоскопічних ознак (стан постави у фронтальній і сагітальній площинах); функціонування кардіреспіраторної системи дитини (пульс сидячи і стоячи, затримка дихання під час вдиху та видиху); експрес-оцінювання психофізіологічного стану молодших школярів і дошкільнят

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ