Особистісно-ситуаційна детермінація агресивної поведінки людини - Автореферат

Переважну більшість праць із досліджуваної проблематики присвячено вивченню різноманітних форм агресивної поведінки у дітей та підлітків (О.Б.Бовть, Р.У.Благута, Б.М.Ткач, С.В.Харченко, Л.В.Чаговець), у тому числі, важковиховних і з відхиленнями в поведінці (М.А.Алемаскін, Н.В.Алікіна, М.І.Блонський, К.Бютнер, Л.М.Зюбін, Е.Квятковська-Тохович, Т.І.Короткова, Т.Н.Курбатока, Н.Ю.Максимова, М.Раттер, Л.С.Славіна). Певну кількість досліджень спрямовано на вивчення особливостей прояву агресивної поведінки студентської молоді (Л.В.Бернацька, О.Ю.Дроздов, Ю.Д.Іщенко, С.Л.Кравчук, А.Е.Мелоян, С.Шебанова) менеджерів (Є.В.Тополєв), спортсменів (О.Я.Фотуйма), міліціянтів (О.М.Цільмак), на розроблення заходів попередження й корекції певних форм агресивності засобами психотренінгу (І.С.Ніколаєва, Т.В.Палько) тощо. Певний досвід функціонування у суспільстві служби охорони, як відносно самостійної, і водночас специфічної за своїми функціями інституції, дедалі очевидніше переконує у необхідності розроблення і впровадження ефективних технологій з метою оптимізації психологічної діагностики та корекції психічного розвитку працівників охоронної служби загалом, випадків прояву їх агресивної поведінки - зокрема. Мета дослідження полягала у теоретичному та емпіричному дослідженні особливостей взаємозвязку ситуаційних і особистісних чинників у перебігу агресивної поведінки охоронця, а також у розробці психотехнічних засобів, спрямованих на формування у особистості оптимальної стратегії поведінки в ускладнених ситуаціях професійної діяльності. Основні гіпотези дослідження: - рівень і форми прояву агресивної поведінки опосередковуються впливом особистісно-ситуаційних чинників діяльності; характер взаємодії останніх корелює з інтенсивністю, знаком і спрямованістю вказаної поведінки;У першому розділі - „Теоретико-методологічні проблеми дослідження агресивної поведінки особистості” - розглядаються головні підходи до тлумачення поняття „агресія” у психологічній літературі. Агресія розглядається як феномен, що містить намір образи (Л.Берковіц, С.Фешбах), а також нанесення фізичних або тілесних ушкоджень (Г.Зільман). Агресія розглядається також і як модель поведінки, яку асоціюють зі злістю; мотивами агресії є прагнення образити або зашкодити; установками виступають расові або етнічні забобони (Р.Берон і Д.Річардсон). Так, Ю.М.Антонян, В.В.Гульден визначають агресію як реакцію особистості на фрустрацію потреб і конфлікт, що виявляється в субєктивній тенденції до ворожої поведінки, спрямованої на повне або часткове придушення волі іншої людини або людей, обмеження їх дій, управління ними, на заподіяння їм шкоди або страждань. Агресивна поведінка у таких випадках вважається наслідком виникнення в індивіда певного неблагополуччя в житті і розуміється як антисуспільна ціннісна орієнтація, як викривлений спосіб задоволення потреб, як афективна захисна реакція, як моральна деградація, як певний результат переживання особистістю труднощів спілкування з „нормальними” агресорами.Метою корекційної програми є комплексна оптимізація психоемоційного стану працівників служб охорони як одного з чинників, що впливають на агресивну поведінку, їх адаптацію до умов життя, визначення індивідуальних здібностей, орієнтації, спрямованості, кризових зон розвитку учасників, їх навчання адекватним емоційним проявам і навичкам взаємодії. При здійсненні програми корекції перед нами виникла необхідність оцінки таких психологічних параметрів: рівня тривожності, почуття впевненості-невпевненості, рівня критики і самоконтролю, різних аспектів самооцінки, комунікативних можливостей, здатності до релаксації і мобілізації, особливостей уявлень і уяви. Що стосується даних, одержаних за методикою „СУПОС - 8”, то в результаті проведеної корекційної роботи виникла динаміка зміни психічного стану в бік підсилення мобілізуючих компонентів стану (психічний спокій (Р), відчуття сили та енергії (Е), прагнення до дії та активності (А)) і послаблення демобілізуючих (імпульсивна реактивність (О), психічне занепокоєння (N), страх і побоювання (H), пригніченість і депресія (D), пригніченість і тужливість (S)). Обрахування t-критерію Стьюдента дозволяє показати, що проведена робота має ефективний вплив на зростання рівня психічного спокою (t=5,14; р=0,001), на підсилення прагнення до дії і зростання активності (t=5; р=0,001), на зниження рівня психічного занепокоєння (t=4,95; р=0,001), на стан пригніченості і тужливості в бік його покращення (t=4,6; р=0,001). Крім цього, було виявлено, що існує досить великий ступінь вірогідності (хоча і не зовсім достатній) того, що корекція має позитивний вплив на такі фактори, як зростання відчуття сили і енергії (t=2,17; р=0,05), на зниження рівня пригніченості і депресивності (t=2,21; р=0,05).У дисертаційному дослідженні здійснено теоретико-експериментальний аналіз проблеми агресії та агресивності і представлено результати емпіричного дослідження особливостей агресивної поведінки у працівників служб охорони. Аналіз літературних джерел з досліджуван

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ