Особистісний та клініко-психопатологічний аспекти завершених самогубств серед співробітників органів внутрішніх справ України та їх профілактика - Автореферат

Матеріали ВООЗ, дані статистики, наукова література свідчать про зростання рівня суїцидальної активності в Австралії, ФРН, Великобританії, США, Японії, Франції, Бельгії, Данії, Росії і в багатьох інших країнах (Войцех В.Ф., Амбрумова А.Г., 2001; WHO, 1999; Lindnay J.B., 1978; Постовалова Л.И., 1989; Шестопалова Л. М., 2000; Lester D., 2002; Анохин Л.В., Бойко И.Б., 2000; Rothberg J.M. Самогубства виходять на 4-5 місце в світі по причинам смертності після серцево-судинної патології, онкозахворювань, травматизму. Тенденція до їх збільшення, як відзначають деякі автори (Короленко И.Л., Донських Т.А., 1990), продовжує існувати, незважаючи на дослідження причин самогубств, як медичними, так і соціальними службами. Це особливо стосується співробітників органів внутрішніх справ. Зазначена тенденція не залишилась поза увагою керівництва МВС України, яке розробляє й здійснює заходи для попередження безглуздій загибелі працівників ОВС, оздоровлення морально-психологічної обстановки в підрозділах (Вказівка МВС від 19.02.2000 р.Усіх суїцидентів ми розділили на дві групи (А, Б): група А - співробітники ОВС, які не були учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (207 випадків); група Б - співробітники ОВС, які були учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (46 випадків). До цієї групи належали співробітники у віці 21-30 років - 105 осіб (50,7%); 31-40 років - 70 осіб (33,8%); 41-50 років - 30 осіб (14,5%); більше 50 років - 2 особи (0,97%). Серед суїцидентів, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (група Б) чоловіки, у віці 21-30 років - 21 особа (45,7%); 31-40 років - 13 осіб (28,3%); 41-50 років - 8 осіб (17,4%); більше 50 років - 4 осіби (8,7%). Суїциденти цієї групи мали освіту: вищу - 6 осіб (13,04%), середньо-спеціальну - 8 осіб (17,39%), середню - 32 особи (69,57%). І тільки в (21,8% - група А), (23,91% - група Б) випадків інші особи були в сусідньому приміщенні, а в 10,1%, 6,52% випадках відповідно замах був здійснений на очах інших осіб (частіше дружини), що свідчить про наявність деструктивного конфлікту між суїцидентом і цими особами.У дисертаційній роботі наведене теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі щодо діагностики й профілактики самогубств у співробітників органів внутрішніх справ, які здійснили завершене самогубство, шляхом дослідження клініко-психопатологічних та особистісних особливостей осіб, а також факторів суїцидального ризику. Ризик аутоагресивної поведінки вищий у осіб із середньою і с/спеціальною освітою, у рядового та молодшого начальницького складу, в осіб із низькою професійною кваліфікацією і відповідно заробітною платою, вислугою від 2 до 5 років, віком від 20 до 40 років, самотніх, розведених, які зловживають спиртними напоями, а також співробітників, які негативно характеризувались за місцем роботи й проживання. Саме вони у 3,36% випадків (група А) та 15,22% випадків (група Б) стали мотивом самогубства. Соматична патологія у формі гострих і хронічних захворювань не мала істотного звязку з аутоагресивною поведінкою і тільки у 3,36% та 8,7% випадків, відповідно за групами, захворювання розцінювались як важкі, невиліковні і саме вони стали мотивом самогубства. Для суїцидентів обох основних груп були характерні особистісні властивості, а саме: інтровертованості - (82,05% - група А), (83,46% - група Б) й меланхолійного темпераменту - (81,1% - група А), (79,48% - група Б), а у контрольній групі (група В) переважала екстравертованість (83,8%; р< 0.01) та особи із сангвінічним темпераментом (62,2%; р< 0,01).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

1. У дисертаційній роботі наведене теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі щодо діагностики й профілактики самогубств у співробітників органів внутрішніх справ, які здійснили завершене самогубство, шляхом дослідження клініко-психопатологічних та особистісних особливостей осіб, а також факторів суїцидального ризику.

2. Рівень суїцидальної активності серед співробітників органів внутрішніх справ України нижчий, ніж у середньому по країні (21 випадок на 100 тисяч співробітників проти 29 випадків на 100 тисяч цивільного населення за 2000 рік). Цей показник в останній час стабілізувався з тенденцією до зниження. Розповсюдженість випадків самогубств по регіонам України свідчить про відносно благополучний рівень північно-західного регіону порівняно з південно - східним. У 1,3 рази частіше суїциди реєструвалися в оперативних підрозділах і службі дільничних інспекторів міліції.

3. Ризик аутоагресивної поведінки вищий у осіб із середньою і с/спеціальною освітою, у рядового та молодшого начальницького складу, в осіб із низькою професійною кваліфікацією і відповідно заробітною платою, вислугою від 2 до 5 років, віком від 20 до 40 років, самотніх, розведених, які зловживають спиртними напоями, а також співробітників, які негативно характеризувались за місцем роботи й проживання.

4. Виявлені у суїцидентів порушення психіки частіше були представлені розладами непсихотичного рівня: астенічними, депресивними, невротичними та органічними. Саме вони у 3,36% випадків (група А) та 15,22% випадків (група Б) стали мотивом самогубства. Незважаючи на легкий доступ до табельної зброї, для вчинення суїциду найчастіше вибирався спосіб - смерть через повішення. Соматична патологія у формі гострих і хронічних захворювань не мала істотного звязку з аутоагресивною поведінкою і тільки у 3,36% та 8,7% випадків, відповідно за групами, захворювання розцінювались як важкі, невиліковні і саме вони стали мотивом самогубства.

5. Для суїцидентів обох основних груп були характерні особистісні властивості, а саме: інтровертованості - (82,05% - група А), (83,46% - група Б) й меланхолійного темпераменту - (81,1% - група А), (79,48% - група Б), а у контрольній групі (група В) переважала екстравертованість (83,8%; р< 0.01) та особи із сангвінічним темпераментом (62,2%; р< 0,01). Крім того, серед суїцидентів переважали особи, які мали в преморбіді високі рівні профілю на 1, 7, 8, 4, 9-ій шкалах і зниження на шкалі 0-ій. Наявність вищезгаданих психологічних особливостей у співробітників, службова діяльність яких була повязана з перебуванням в екстремальних ситуаціях, слід вважати критерієм схильності до суїцидального ризику.

6. При порівнянні генеральних складових, отриманих у ході факторного аналізу у групі суїцидентів (А) та групі здорових осіб (В), виявлено, що змістовно вони є кардинально протилежними. Генеральний фактор групи суїцидентів (група А) значимо навантажений такими змінними як: недостатній самоконтроль, песимістичність, інтроверсія, меланхолійність, тривожність, імпульсивність, емоційна лабільність, ригідність, конформність, холеричний темперамент. Генеральний фактор групи В наповнюють такі змінні як: виражений самоконтроль, екстраверсія, низька тривожність, оптимістичність, сангвінічний тип темпераменту, поведінкова гнучкість.

7. В результаті порівняння двох груп суїцидентів (А та Б) між собою були отримані дані, що свідчать про ідентичність в них генерального фактору, який значимо навантажений такими змінними як: тривожність, недостатній самоконтроль, песимістичність, інтроверсія, меланхолійність, імпульсивність, емоційна лабільність, ригідність, конформність. У групі А він пояснює 37,9%, а в групі Б - 38,5% дисперсії. Основна тенденція в обох групах загальна, що дозволяє вести мову про існування характерологічного конструкту суїцидальної схильності.

8. Аутоагресивна поведінка атестованих співробітників ОВС в більшій мірі залежить не від особливостей їх військової служби, а від тих же факторів, що й у цивільного населення. Причому цей контингент осіб є менш суїцидонебезпечним і характеризується більш низьким суїцидальним ризиком. Основною причиною аутоагресивної поведінки в співробітників ОВС є особисто-сімейний конфлікт - (62,8% - група А), (54,34% - група Б), який не повязаний з виконанням службових обовязків, а на другому місті - мотиви, звязані з психічними й соматичними захворюваннями - (6,72% - група А), (23,91% - група Б).

9. Використання виявлених в процесі дослідження факторів суїцидального ризику, причин і мотивів самогубств, клінічних та психологічних особливостей суїцидентів, дозволило розробити підходи до профілактики самогубств і дати рекомендації, які можуть бути використані при організації роботи на етапах профвідбору кандидатів на службу в органи ОВС, під час проходження ними служби, при проведені з ними індивідуально - виховної й психологічної роботи.

Чорний М. В. Соціоепідеміологічний аналіз самогубств серед працівників органів внутрішніх справ України // Архів психіатрії. - 2002. - № 1(28). - С. 35-38.

Чорний М. В. Аналіз самогубств, здійснених співробітниками органів внутрішніх справ у стані алкогольного спяніння // Лікар. справа. - 2002. - № 1. - С. 146-150.

Чорний М. В. Виявлення мотивів самогубств по текстам передсмертних записок // Архів психіатрії. - 2002. - № 2(29). - С. 20-24.

Ревенок О. А., Чорний М. В. Напрямки профілактики самогубств серед працівників органів внутрішніх справ //Архів психіатрії. - 2002. - № 4(31). - С. 9-13.

Чорний М. В. Алкогольне спяніння і суїцид // Актуальні проблеми суїцидології: Зб.2. - К., 2002. - С. 47-53.

Чорний М. В. Виявлення мотивів самогубств по текстам передсмертних записок //Актуальні проблеми суїцидології: Зб.2. - К., 2002. - С. 53-60.