Особистісний сенс соціального буття культури - Автореферат

Особливості сучасного розвитку актуалізують науковий інтерес до культури як підгрунтя соціального буття, що виступає гарантом виживання людства як роду. Визначити специфіку взаємодії людини та культури у соціальному контексті, виявити жадану сучасним соціокультурним розвитком людську індивідуальність є принципово важливим для активізації людських здібностей, для відшукання шляхів виходу з глобальної кризи. Каган розглядає культуру як буття, створюване людиною у процесі діяльності і як таке, що творить саму людину у всім розмаїтті її виявів. Проте вважається, що “вторинність” культури по відношенню до соціального буття, яка логічно виводиться із діяльнісного підходу, утруднює обгрунтування її гуманістичної сутності, іманетного звязку з людиною: аналіз культури як атрибута діяльності передбачає збіг “культурного” та “соціального”, не виділяє культуру серед інших соціальних феноменів. Моль розглядає культуру як інтелектуальне “оснащення” людини, механізм організації, збереження та передачі соціально значущої інформації через “культуру персональної творчості” (“Социодинамика культуры”, М., 1973).У першому параграфі “Культура як спосіб буття людини” досліджено іманентний звязок між культурою та людиною з залученням елементів синергетичного підходу, обгрунтовано культурогенний характер соціального буття. Складність феномена культури, множинність її дефініцій роблять за необхідне вибір базової категорії, яка б дала змогу синтезувати усталені підходи щодо аналізу культури і визначала б специфіку її соціального буття. Культура надає спрямування людській реактивності, регулюючи інформаційний обмін між людиною й довкіллям. Коли культура є іманентним способом буття людини, в неї створюються умови індивідуального розвитку. У другій главі “Індивідуальне життя людини як феномен соціального буття культури” розкрито зміст поняття “культура життя людини”, проаналізовано основні формоутворення індивідуальної культури, що сприяють становленню субєктивності у контексті нової соціокультурної парадигми.Сприяючи розвитку свідомості й діяльності, культура реалізує своє негентропійне спрямування через людську індивідуальність. Таким чином виявляється іманентний звязок між культурою та людською сутністю, культурогенний характер льдского буття. В соціальному бутті культури створюються умови для творчої реалізації індивіда та розвитку соціуму загалом. Призначення соціального буття культури полягає у збереженні в її надіндивідуальних формах особистісних сенсів, забезпеченні персоніфікації обєктивованого змісту культури. Взаємозвязок індивідуального й соціального буття культури виявляється також у соціокультурній динаміці, яка здійснюється як зміна парадигм.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИГоловний зміст дисертації відбито у таких публікаціях: 1. Культура как синергетический объект // Наукове пізнання: методологія та технологія. - Одеса. - 1998. - Вип. 1-2. - С. 116-118.

Гуманізація освіти як процес становлення національної інтелігенції // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1998. - № 1. - С. 101-103.

Філософські проблеми гуманізації освіти // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1998. - № 3. - С. 89-94.

Соціокультурний вимір життя людини як системи, що самоорганізується // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1998. - № 4. - С. 93 - 96.

Культурологічне знання як фактор виховання студентів // Теорія та практика виховної роботи в студетському колективі: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Ч. 2. - Одеса: ОКФА, 1997. - С. 69-70.

6. Новая парадигма образования: социокультурная целостность знания и личности // Тезисы научно-практической конференции молодых ученых “Проблемы взаимодействия гуманитарного, естественнонаучного и технического знания на современном этапе развития науки. Гуманитарное образование в техническом вузе”. - Одесса, 1994. - С. 28-29.

Доннікова І.А. Особистісний сенс соціального буття культури. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09. 00. 03 - соціальна філософія і філософія історії. Південноукраїнський педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського, Одеса, 1999.

Дисертація присвячена проблемі розвитку індивіда в соціокультурному контексті. В роботі розглянуто поняття “соціальне буття культури” та “культура життя особистості” з використанням базових положень діалектичної методології та синергетичного підходу. Визначено, що особистісний сенс соціального буття культури зумовлений іманентним звязком культури і сутності людини. Запропоновано розуміння індивідуальної культури на підгрунті поняття “культура життя людини”. Розглянуто основні проблеми формування субєктивності в системі вищої освіти. Оскільки культура огранічно звязана з індивідуальним існуванням, доводиться, що соціальне буття культури набуває екзистенціального характеру. Основні результати роботи використовуються в теорії і практиці навчання.

Ключові слова: соціальне буття культури, субєктивність, культура життя людини, особистісний сенс, соціокультурна парадигма, самоорганізація, саморозвиток, екзистенція.

Донникова И. А. Личностный смысл социального бытия культуры. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09. 00. 03 - социальная философия и философия истории. Южноукраинский педагогический университет им. К. Д. Ушинского, Одесса, 1999.

Диссертация посвящена проблеме развития индивида в социокультурном контексте. В работе рассмотрены понятия “социальное бытие культуры” и “культура жизни человека” с использованием базовых положений диалектической методологии и синергетического подхода. Установлено, что личностный смысл социального бытия культуры обусловлен имманентной связью. культуры и сущности человека. Предложено понимание индивидуальной культуры, на основе понятия “культура жизни человека”. Рассмотрены основные проблемы формирования субъективности в системе высшего образования. Поскольку культура органично связана с индивидуальным существованием, доказывается, что социальное бытие культуры обретает экзистенциальный характер. Основные результаты работы используются в теории и практике обучения.

Ключевые слова: социальное бытие культуры, субъективность, культура жизни человека, личностный смысл, социокультурная парадигма, самоорганизация, саморазвитие, экзистенция.

Donnikova I. A. Personality sense of social being of culture. - Manuscript.

Dissertation running for competition for Ph. D. Philosophy on speciality 09. 00. 03 - social philosophy and philosophy of history. SOUTHUKRAINIAN K. D. Ushinskij pedagogical university. Odessa, 1999.

The dissertation is dedicated to the problem of a personality development in social-and-cultural context. The concepts of social being of culture and culture of persons life are considered with the using of principal propositions of dialektical and synergetical methodology. It is established that the essence of social being of culture depends on specificity of causation of culture and individual existense. Culture is a spiritual-practical mode of self-organisation of human life, which is aimed at the formation and development of social being. The immanent causation of culture and person is conditioned by opened and contradictory human nature, which demands the culture as a fundamental anti-entropy factor. Culture is over-natural phenomenon, connected with consciousnesss functioning and it determines the social beings development through individuals formation.

The content of social being of culture is exposed. It is over-individual, plural system, which formed as realisation of human beings senses. The social being of culture involves all forms of being - nature, person and society as far as they are included into the cultural context.

The essence of social being finds the existentional nature and individual-unique traits of its display.

The specificity of social-and-cultural dynamics has been determined. The social being of culture is a system of objectified personality senses, the personification of which realises through persons selective assimilating of cultural context. Having accumulated plural perconalities life experience, culture produces the perspectives of social movement, based on human interests. The social-and-cultural paradigm is formed as an actual vector for social development.

The peculiarities of modern social-and-cultural paradigm and human individuality, which conformes to it, are exposed. In the centre of modern culture is person as an integral part of the world. Humanity-oriented paradigm demands the individuality, which perfect expresses the being of person and the world as an integral whole.

The consept of individual culture is proposed on the base of culture of persons life. The individual development is considered as being in culture. The form-builders, which determine the existential causation by person and culture, initiate the persons self-creation, play the leading part in culture of life. Individual formation is explored as process of display of human subjectivity in cultural existentia. It means that person creates himself and culture. So, the concept “culture of persons life” expresses the integral co-existense of unique cultural form with social surroundings.

The content of modern educational paradigm is analysed. Its proved that system of education is aimed to make more active persons self-creation through knowledge. Its established that individual culture is developed by means of personal-oriented knowledge. Personification of science knowledge initiates the students’ world view.

As culture is inseperably linked with individual life, so the social being of culture assumes an existential character.

The results of the work have found a use in the theory and practice of education.

Key words: social being of culture, subjectivity, culture of persons life, personality sense, social-and-cultural paradigm, self-organisation, self-development, existentia.

Размещено на .ru

1. Специфіка соціального буття культури зумовлена сутністю її як способу буття людини. Культура є продовженням процесів природної самоорганізації на соціальному рівні. Сприяючи розвитку свідомості й діяльності, культура реалізує своє негентропійне спрямування через людську індивідуальність. Таким чином виявляється іманентний звязок між культурою та людською сутністю, культурогенний характер льдского буття.

2. В соціальному бутті культури створюються умови для творчої реалізації індивіда та розвитку соціуму загалом. Сутність соціального буття культури екзистенціальна, органічно повязана з індивідуальним існуванням. Призначення соціального буття культури полягає у збереженні в її надіндивідуальних формах особистісних сенсів, забезпеченні персоніфікації обєктивованого змісту культури.

3. Взаємозвязок індивідуального й соціального буття культури виявляється також у соціокультурній динаміці, яка здійснюється як зміна парадигм. Під парадигмою розуміємо актуальний вектор соціального розвитку, що складається як інтегративна взаємодія індивідуальних життєвих сенсів і визначає перспективу соціального поступу. Через зміну соціокультурних парадигм здійснюється реалізація сутності людини.

4. Сучасна соціокультурна парадигма є гуманітарно-зорієнтованою, такою, що відбиває цінності індивідуального буття в органічній єдності з довкіллям. Людина мислиться як багатовимірна, відкрита, автономна істота, здатна до саморозвитку в мінливому світі.

5. Специфіка затребуваної людської індивідуальності розкривається через поняття “культура життя людини”. Органічність буття людини створюється екзистенціальним за характером розвитком у соціальному бутті культури. Культуротворчим значенням для людини наділяється усе розмаїття життя, що має особистісний сенс. Становлення субєктивності є індивідуальним процесом самоорганізації життя у культурі.

6. У системі освіти формування індивідуальності повязано з активізацією самоосмислення, самотворення через знання. У створенні особистісно-зорієнтованої системи освіти провідну роль відіграє персоніфіковане наукове знання, що створює умови для функціонування освіти як культуротворчого чинника.