Спрямованість особистісного зростання у добу постнекласики в бік все більшої здатності до трансформацій. Зміни специфіки зростання залежно від взаємоконфігурацій ідентифікування, автономізації, діалогування, практикування як модусів існування особистості.
При низкой оригинальности работы "Особистісне зростання у межах постнекласичної раціональності", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Психологія - Психология-PsychologyПоказано зміни специфіки зростання залежно від взаємоконфігурацій ідентифікування, автономізації, діалогування, практикування та кочування як модусів існування особистості. Отже, у часи класичної раціональності вектор особистісного зростання спрямовується у бік все більшої цілісності, безпеки, стабільності, адже саме ці якості дають особистості змогу адекватно відповідати на зовнішні зміни. У некласичний період розвитку науки акцент зміщується ззовні всередину, навколишній світ стає вторинним, а особистість починає самостійно детермінувати власне життя. Недарма термін «ідентичність» у постмодерністській парадигмі взагалі стає майже синонімом «особистості» і зустрічається в гуманітарних текстах чи не частіше, ніж звичний термін «особистість». У межах соціальної психології практиками називатимемо прийоми життєконструювання, засоби життєздійснення, що виникають і закріплюються в ході постійного діалогу особистості зі світом, соціумом, культурою, життєвою ситуацією.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
