Особистісна вимогливість як чинник професійної компетентності (на матеріалі держслужбовців центрів зайнятості) - Автореферат

Шишов та ін.) наголошується, що державний службовець, це не тільки висококваліфікований фахівець, але й особистість, яка визначає якість життя інших людей. Професійна компетентність державного службовця знаходить вираження у вмінні ефективно працювати, враховуючи постійні зміни темпу життя та якісно виконувати професійні обовязки у ситуаціях неузгодженості нормативно-правового забезпечення діяльності. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до наукової теми кафедри загальної та соціальної психології Волинського національного університету імені Лесі Українки «Професійний та життєвий шлях особистості» (2007-2012 рр., протокол № 2 від 20.09.2007 р.). Гіпотези дослідження: - професійна компетентність державного службовця центрів зайнятості зумовлена професійно релевантними особистісними чинниками як певною структурою комунікативно-організаторських вмінь, де провідна роль відводиться особистісній вимогливості; особливості професійно-статусного модусу особистісної вимогливості на різних етапах професійного становлення опосередковують трансформуючий вплив на структурно-функціональні компоненти професійної компетентності державного службовця центрів зайнятості.У першому розділі - «Теоретико-методологічні основи вивчення професійної компетентності особистості державного службовця»-висвітлено передумови дослідження означеної проблематики, здійснено її теоретико-методологічний аналіз у роботах вітчизняних та зарубіжних науковців, окреслено основні напрями та підходи до вивчення феномену професійної компетентності фахівця, її структурно-функціональних компонентів, визначено особистісний вимір професійної компетентності, проаналізовано характер підходу до цієї проблематики з позицій основних напрямів дослідження особистості у професійній психології, розглянуто особливості професійного становлення державних службовців та феномен професійно-компетентної особистості державного службовця. З огляду вивчення професійної компетентності у психологічній літературі, презентуємо узагальнене її розуміння як: сукупність професійних знань та умінь, що визначають результативність професійної діяльності; комплекс професійно значущих особистісних якостей, які детермінують самостійну й відповідальну діяльність людини; прояв єдності професійної та загальної культури фахівця; інтегративну характеристику фахівця, яка визначає його готовність та здатність успішно здійснювати професійну діяльність (Г. Структурний підхід презентує дослідження, які проводилися в межах елементно-аналітичної позиції, яка передбачає вивчення окремих психологічних особливостей особистості чи комплексів якостей у конкретних видах діяльності, та системно-синтетичної позиції, де особистість професіонала розглядається як цілісна структура професійно-особистісних характеристик (К. Одержані результати у межах вищенаведених підходів дали змогу чітко окреслити особливості професіоналізації та професіоналізму державних службовців центрів зайнятості. На фоні існуючих теоретико-емпіричних доробок було визначено архітектоніку структурного змісту професійної компетентності через такі компоненти: емоційно-регулятивний (визначає здібності фахівця до саморегуляції, самоконтролю, передбачає володіння уміннями й навичками управління емоційною сферою, різними технологіями подолання професійної деструкції), поведінково-діяльнісний (представлений психологічними характеристиками, що відображають спрямованість особистості, її ставлення до діяльності, до себе, розвиток вольових рис), комунікативний (визначається як система знань, мовних і немовних умінь, навичок спілкування), соціально-психологічний (передбачає здатність державного службовця ефективно взаємодіяти з колегами як на рівні формальних, так і неформальних стосунків), спеціально-професійний (репрезентований такими характеристиками як професійні знання, здібності, вміння, що повязані з фаховою спрямованістю особистості).Теоретико-методологічний аналіз досліджень професійної компетентності особистості дає підстави стверджувати, що цей психологічний феномен інтегрує у собі знання, уміння, навички, професійно значущі якості особистості, які дають змогу фахівцю демонструвати готовність та здатність успішно здійснювати професійну діяльність. Доведено, що особистісна вимогливість на етапах професійного становлення (адаптаційно-інтернальному та стагнаційному) здатна до трансформаційних змін, що виражається у її професійно-статусному модусі як стійкій цілісній характеристиці професійної компетентності, яка визначає її основні якісні та кількісні особливості. Видова диференціація професійно-статусних модусів на адаптаційно-інтернальний та стагнаційний дає змогу виділити й однойменні види особистісної вимогливості: адаптаційно-інтернальна, яка визначається стресостійкістю, працездатністю, колегіальною ліберальністю, довірливістю та комунікабельністю та стагнаційна, що характеризується невротичністю, критичною оперативністю, колегіальною директивністю, домінуванням та комунікабельністю. Виявлений зміст психологічних змін професійно-ста

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ