Особистісні особливості жінок-жертв подружнього насильства (синдром побитої жінки) - Автореферат

За даними зарубіжних соціологічних досліджень 97% жертв насильства в сімї - жінки; жінки в 6 разів частіше стають жертвами злочинів, завданих близькими людьми (Програма по запобіганню насильства в сімї "Гармонія", 1999). У нашому суспільстві ситуація така: за результатами соціологічних опитувань 70% жінок в Україні піддаються різним формам приниження і знущання в родині, над 20% жінок ці знущання здійснюються постійно (Жінка в Україні. Ще менше чоловіків відносять перелічені дії до насильства: тільки 45% чоловіків вважають насильством над жінкою побиття, 50% - зґвалтування. Питання діагностики порушень в результаті сімейного насильства вже починають привертати до себе увагу серйозних дослідників, але на даний час не існує узгодженого погляду на проблему постановки діагнозу жінкам, які перебувають у жорстоких стосунках. Метою даного дослідження були специфічні особистісні особливості жінок, що страждають від насильницької та образливої поведінки в сімї, а саме: зміст Синдрому побитої жінки (СПЖ), умови його ґенезу та особливості сімейних стосунків при СПЖ.Феномен подружнього насильства є різновидом сімейного насильства, під яким розуміють дії чоловіка чи дружини (одиничні чи такі, що повторюються), які спричиняють фізичну шкоду або викликають психічний дискомфорт (негативні переживання, стан напруженості, страху, пригнічення і т.д.) у партнера (Goodman M., Fallan B. Так, соціокультурний підхід відсилає проблему сімейного насильства до того комплексу соціальних структур, культурних норм і цінностей, які продукують певний тип соціальної чутливості суспільства, толерантний до насильства чоловіків по відношенню до жінок, або такий, що підтримує його використання. 1979), представники якої вважають, що соціальні та економічні норми життя безпосередньо чи опосередковано підтримують патріархальний устрій суспільства і що домінування чоловіків є поясненням історично зумовлених патернів насильства по відношенню до жінок. Майже всі дослідники в якості ризик-факторів виділяють: досвід відчутого на собі в дитинстві батьківського насильства, досвід спостереження насильства та образливої поведінки між батьками (Azrin N.1963, Hotaling G., Sugarman D. Для дослідження особистісних особливостей побитих жінок було сформовано 2 вибірки: 1) досліджувана група (жінки, що страждають від насильства та образливих стосунків в сімї) - 34 респондентки; 2) контрольна (жінки, що не страждають від образливих стосунків) - 34 респондентки.У дисертації здійснене теоретичне і емпіричне узагальнення наукової проблеми, що виявляється у вивченні особистісних особливостей жінок-жертв подружнього насильства, у виявленні змісту та генезису специфічного для даної категорії Синдрому побитої жінки (Battered Woman Syndrome). До розладів афективних функцій відноситься знижена здатність побитих жінок до визначення, розрізнення і вираження своїх почуттів, переживань; до розладів когнітивних функцій - знижена здатність до розуміння як власної, так і чужої поведінки, оточуючої ситуації та нездатність адекватно оцінити вплив своєї поведінки на партнера; до розладів самосприйняття - деформованість та некритична асиміляція оцінок партнера до власного Я-Образу. Неузгодженість і суперечливість афективного і когнітивного компонентів психіки у побитої жінки ослаблює і порушує її Его-функціонування та обумовлює використання нею суперечливих і неадаптивних поведінкових стратегій, які закріплюють насильство та образи. Образливі поведінкові стратегії обох членів подружжя взаємоповязані: дії одного з них викликають специфічну реакцію іншого, стратегії підкріплюють одна одну і насильство має тенденцію до ескалації. В подружжі з високим рівнем образливої поведінки за жінкою закріплюється роль жертви і поведінкові стратегії обох партнерів лише закріплюють існуючу ситуацію.

Основний зміст роботи

Наприкінці роботи підбито підсумки дисертаційного дослідження, результати якого підтвердили розвязання завдань та досягнення мети. Узагальнення результатів дослідження дало змогу сформулювати загальні висновки: 1. У дисертації здійснене теоретичне і емпіричне узагальнення наукової проблеми, що виявляється у вивченні особистісних особливостей жінок-жертв подружнього насильства, у виявленні змісту та генезису специфічного для даної категорії Синдрому побитої жінки (Battered Woman Syndrome). Отримані дані, що даний синдром є результатом поступової віктимізації жінки агресивним партнером.

2. Синдром побитої жінки (Battered Woman Syndrome) проявляється порушеннями в афективній та когнітивній сферах особистості та самосприйнятті.

До розладів афективних функцій відноситься знижена здатність побитих жінок до визначення, розрізнення і вираження своїх почуттів, переживань; до розладів когнітивних функцій - знижена здатність до розуміння як власної, так і чужої поведінки, оточуючої ситуації та нездатність адекватно оцінити вплив своєї поведінки на партнера; до розладів самосприйняття - деформованість та некритична асиміляція оцінок партнера до власного Я-Образу.

3. Особистість жінки, що страждає від насильства, відзначається внутрішньою конфліктністю та суперечливістю. Внутрішньо конфліктними та суперечливими є особистісні характеристики, самосприйняття та поведінкові стратегії побитої жінки.

Неузгодженість і суперечливість афективного і когнітивного компонентів психіки у побитої жінки ослаблює і порушує її Его-функціонування та обумовлює використання нею суперечливих і неадаптивних поведінкових стратегій, які закріплюють насильство та образи.

4. Подружнє насильство - складний динамічний феномен, що не є односпрямованим процесом.

Образливі поведінкові стратегії обох членів подружжя взаємоповязані: дії одного з них викликають специфічну реакцію іншого, стратегії підкріплюють одна одну і насильство має тенденцію до ескалації. Позиції жертви та образника в подружній діаді чітко не визначені і можуть змінюватись в процесі взаємодії.

В подружжі з низьким рівнем насильства та образ поведінка жінки часто більш агресивна, ніж поведінка чоловіка.

В подружжі з високим рівнем образливої поведінки за жінкою закріплюється роль жертви і поведінкові стратегії обох партнерів лише закріплюють існуючу ситуацію.

5. Досвід переживання як фізичних, так і психологічних образ з боку батьків у дитинстві має сильний віктимізуючий вплив на особистість дівчинки. Причому вирішальним для віктимізації є вплив не окремого інциденту, а накопичувальний ефект, який створює клімат і можливості для подальших образ.

Батьківське відношення, яке характеризується: фізичними образами, емоційною відчуженістю та ігноруванням дитини, постійною критикою та невдоволеністю пригнічує афективну сферу дитини, що обумовлює відчуття безпомічності і неповноцінності та деформує когнітивну сферу, створюючи передумови для розвитку внутрішньої конфліктності особистості.

6. Ступінь деструктивного впливу батьківських образ на особистість дівчинки залежить від статі родителя-образника. Батькові образи мають більший віктимізуючий вплив на особистість дівчинки, ніж материнські, і корелюють з роллю жертви у дорослих образливих подружніх стосунках.

Образи з боку матері повязані із зростанням тривожності та нервово-психічної напруженості, образи з боку батька - із розвитком суперечливості та внутрішньої конфліктності.

7. В Україні та Польщі існують крос-культурні відмінності у сприйнятті, переживанні та використанні образливої поведінки.

Українська сімя більш чутлива до насильницької моделі розвязання конфлікту. Це стосується фізичного, економічного та вербального насильства.

Основні положення дисертації відображені у таких публікаціях: 1. Шинкаренко О.Д. Феномен подружнього насильства. Постановка проблеми // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1999. - №3. - С. 152-157.

2. Шинкаренко О.Д. Насилие в супружеской паре: актуальность, опыт и перспективы исследования // Вісник Харківського державного університету - 1999. - №439. - С. 308-311.

3. Грабська І.А., Дайек Е., Шинкаренко О.Д. Дослідження сімейного насильства в крос-культурній перспективі // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Вісник. Соціологія. Психологія. Педагогіка. 2000. - Вип.8. - С. 29-32.

4. Шинкаренко О.Д. Психологічні особливості жертв подружнього насильства. Основні напрямки психокорекційного втручання // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. - №3. - С. 25-28.

5. Шинкаренко О.Д. Особистісні характеристики жертв подружнього насильства // Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень. Тези доповідей Третьої Всеукраїнської конференції молодих науковців 28-29 вересня 2000 р. - С. 238.