Життя і здоров"я людини та їх особлива роль в системі особистих немайнових благ. Честь, гідність, недоторканність, безпека людини та їх юридичне закріплення як вищих соціальних цінностей. Ділова репутація, ім"я, авторство, свобода художньої творчості.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСІТЕТ Кафедра правознавства КУРСОВА РОБОТА з дисципліни: Цивільне право України на тему: Особисті немайнові блага як нематеріальні об’єкти цивільних правовідносин Запоріжжя 2011 ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ немайнове благо ділова репутація ЦКУ (ЦК) - Цивільний кодекс України. МОЗ - Міністерство охорони здоровя. Серед видів об’єктів цивільних прав особливе місце займають нематеріальні блага людини. По-третє, явища об’єктивної дійсності можуть бути використані для задоволення потреби тільки тоді, коли вони або вже є, або доступні особі, знаходяться у межах її досягнення. [2] «Особисті немайнові блага регулюються нормами цивільного права, і тому це різновид цивільно-правових відносин» [46. С. До особистих немайнових благ законодавець відносить: здоровя, життя, честь, гідність і ділову репутацію, імя (найменування), авторство, свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. З огляду на визначення суспільної пріоритетності людини та її внутрішнього світу окремі з особистих немайнових благ, наприклад, життя, здоров’я, честь і гідність, особиста недоторканість і безпека відносяться до вищих соціальних цінностей (ст. 3 Конституції України). [4] Згідно зі ст. 269 ЦК України «Поняття особистого немайнового права»: Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. [5] Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. [15] До змісту елементів, які формують право на життя, у цивілістичному значенні вчений О. Пунда, крім зазначених у цивільному кодексі, також відносить: необхідність визначення юридичних меж життя (його початку та закінчення); право вимагати підтримки медичними засобами внутрішньоутробний розвиток плоду у тілі матері, яка визнана за медичними критеріями померлою. [18] Вступивши 9 листопада 1995 року до Ради Європи ратифікувавши Законом України від 17 липня 1997 р. Конвенцію про захист прав людини і основних свобод і Перший протокол та протоколи №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, Україна визнала її чинність в національній правовій системі та обов’язковість рішень Європейського Суду з прав людини, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.