Сутність питання психіатрії до філософії. Очевидність як межа норми і психічного розладу. Важливість проблеми очевидності у пізнанні наявної дійсності. Визначення очевидності як принципу універсального відношення до істинності наявного у даний час світу.
Бо ж для цього треба надійно перевірити, чи буде переконання будь-кого обгрунтованими настільки, аби вважати їх істинними, а не якоюсь химерною уявою, як це буває у людей, охоплених манією. Але все ж, основне питання, поставлене «золотою добою» античності, залишалось незмінним, а саме - чи може будь-яке знання стати повновартісною наукою, якщо воно не має під собою філософського підґрунтя, себто не володіє хоча б якоюсь вагомою філософською проблемою? Спробуємо висловити його наступним чином: якщо будь-яке знання здатне поставити перед філософією хоча б якусь фундаментальну проблему, то чи не достатньо цього, аби визнати таке знання повновартісною наукою? Аналітичні патографії видатних людей свідчать нам, що хвороба не завжди і не тільки розладнує душевне життя; деякі прояви творчості виявляють себе наперекір хворобі, а для інших - хвороба стає необхідною передумовою для творчості» (ibid., c.650). поняття «пропозиційне знання» як знання про факти та істини (виділено нами - О.Ф.). Таким чином, будемо стверджувати, що очевидність та ексцедентність є саме тими фундаментальними проблемами, які психіатрія висуває перед пізнанням усього спектру проявів душевного життя, а відтак - і перед способами розумінням світу.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
