Основні засоби: методика обліку і формування облікової політики - Автореферат

Насправді, поточний бухгалтерський облік і фінансова звітність не завжди надають реальні дані про основні засоби, через що втрачають свою корисність для внутрішніх і зовнішніх користувачів. Крім того, суттєво знижує реальність даних про основні засоби вплив податкового законодавства на вибір способів бухгалтерського обліку. З введенням П(С)БО підприємства одержали нові можливості у формуванні облікової політики стосовно основних засобів. Формування облікової політики стосовно основних засобів здійснюється без дотримання принципу наукового обґрунтування її положень, в результаті на підприємствах не реалізується право вибору щодо переоцінки основних засобів, встановлення способів амортизації, визначення термінів корисного використання і ліквідаційної вартості обєктів. У роботі використовувалися: методи логічного аналізу, індукції і дедукції (при уточненні економічної сутності основних засобів, при визначенні принципу облікової політики), евристичний метод експертної оцінки і контрольних питань (при дослідженні стану обліку основних засобів на підприємствах), метод порівняльного аналізу (при встановленні переваг і недоліків різних способів оцінки основних засобів), метод системного вивчення господарських процесів (при розробці напрямів удосконалення форм первинних документів з руху основних засобів), економіко-статистичні методи обробки інформації: середні величини, динамічні ряди, кореляційно-регресійний аналіз (при побудові моделей встановлення вартісного ліміту основних засобів та визначення суттєвого розміру витрат на їх відновлення), метод експертних оцінок (при розробці методики встановлення способів амортизації основних засобів).У першому розділі “Основні засоби: сутність, визнання, оцінка та облікова політика” встановлено відмінності між категоріями “основні фонди”, “основний капітал”, “основні засоби”; розкрито зміст критеріїв визнання основних засобів активами підприємства; обґрунтовано необхідність їх оцінки за поточною ринковою вартістю; уточнено зміст видів оцінки основних засобів; розкрито сутність облікової політики щодо даного обєкта та конкретизовано її елементи. На користь поточного обліку основних засобів за ринковою вартістю виступає можливість відтворення основних засобів за рахунок власних коштів підприємства, а також точного визначення втрат при розкраданні та псуванні майна. У результаті дослідження сутності первісної вартості основних засобів, установлено, що її слід трактувати як вартість зарахування обєкта на баланс, якою в залежності від способу надходження обєкта можуть бути або фактична собівартість, або справедлива вартість. На суму коштів або вартості інших активів, що підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення терміну їх корисного використання, за винятком витрат, повязаних із продажем (ліквідацією), зазначені надзвичайні фактори не впливають. Для обліку безкоштовно отриманих, але не введених в експлуатацію основних засобів, на практиці використовується рахунок 10 “Основні засоби”, хоча в дійсності такі обєкти ще не є основними засобами.У роботі, на підставі дослідження діючої практики обліку операцій з руху, відновлення, поліпшення й амортизації основних засобів, та формування облікової політики підприємств, огляду економічної літератури, інструктивних і нормативних матеріалів, були сформульовані такі висновки та пропозиції: 1.Враховуючи відсутність єдності думок щодо сутності понять “основні фонди”, “основний капітал” та “основні засоби”, автором встановлено відмінності між ними. Основні засоби виступають речовим елементом основного капіталу та обєктом бухгалтерського обліку. Вірному розумінню сутності критеріїв визнання основних засобів активами підприємства сприятиме розкриття в Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” способів одержання економічних вигод від використання основних засобів та критеріїв, при дотриманні яких обєкт вважається контрольованим підприємством. 2.Обґрунтовано доцільність обліку основних засобів за поточною ринковою вартістю, що сприятиме нормальному відтворенню основних засобів, а також визначенню реальних втрат при нестачі майна. 4.Доведено доцільність максимально можливої деталізації обєктів обліку, що дозволить усунути умовності класифікації обєктів, одержувати більш реальну інформацію про їх зношеність, полегшити порядок обліку операцій по заміні окремих частин обєкта, та посилити контроль за їх збереженням.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ