Використання природного каменю для виготовлення гіпсу. Основні етапи твердіння. Технічні характеристики гіпсових в’яжучих. Характеристика екологічно чистого, негорючого будівельного матеріалу. Вивчення особливостей готування та зберігання розчину.
Аннотация к работе
Розрізняють неорганічні (мінеральні) вяжучі речовини (цемент, гіпс, вапно й ін.) і органічні (бітуми, дьогті, пеки, асфальт, а також синтетичні термореактивні поліефірні, епоксидні, феноло-формальдегідні смоли). Їх поділяють на гідравлічні, здатні твердіти і зберігати міцність на повітрі й у воді (наприклад, портландцемент), і повітряні, що твердіють і зберігають міцність тільки на повітрі (гіпс, вапно). Низьковипалювальні гіпсові вяжучі отримують тепловою обробкою природного гіпсу при низьких температурах 110-180? С. Такий гіпс використовують для приготування розчинів, для виготовлення будівельних виробів, для виготовлення декоративних деталей. Для того, щоб приготувати гіпсове тісто потрібно взяти на 2 частини (за масою) гіпсу, 1 частина холодної води, причому в першу чергу вливаючи воду, а в нього енергійно перемішуючи, всипають гіпс.