Предмет і метод мікроекономіки. Огляд відповідей по питанням теорії і практики мікроекономіки, специфіка поведінки фірми. Продуктивність ресурсів і витрати виробництва. Вибір фірмою обсягу виробництва, конкурентне пропонування. Теорія ринків ресурсів.
Попит, пропонування, ціна, ринкова рівновага 3. Еластичність і пристосування ринку 4. Теорія поведінки споживача. Мета та обмеження споживача 5. Індивідуальний та ринковий попит 6. Фірма як мікроекономічний суб’єкт. Мета виробництва 7. Продуктивність ресурсів і витрати виробництва у коротко- та довгостроковому періодах 8. Вибір фірмою обсягу виробництва і конкурентне пропонування 9. Максимізація прибутку і цінова стратегія монополії 10. Фірми на ринках монополістичної конкуренції та олігополії 11. Ефективність конкурентної ринкової системи ТЕМА 1. Індивідуальний економічний суб’єкт - це неподільний, первинний елемент господарської системи, який самостійно здійснює певні економічні функції. Суб’єкти ринкової економіки численні - це покупці та продавці, споживачі та виробники, наймані робітники, підприємці, інвестори тощо. Споживач - це фізична особа, представник домогосподарства, який на ринку готової продукції виступає як основний покупець споживчих товарів, що поставляються фірмами, а на ринку ресурсів - як продавець факторів виробництва, якими володіє. Фірма виступає як виробник товарів, їх продавець, як споживач і покупець ресурсів, інвестор. Об’єктом вивчення мікроекономіки є поведінка мікроекономічних суб’єктів, тобто процес розробки, прийняття і реалізації рішень відносно вибору і використання обмежених ресурсів з метою одержання якомога більшої вигоди. 1.2 Основні поняття та припущення Дослідження поведінки учасників ринкової системи спирається на ряд базових понять, таких як економічні ресурси (блага), альтернативна вартість, ефективність, і фундаментальних припущень, найважливішими з яких є: § принцип рідкісності або обмеженості ресурсів, § закон спадної віддачі; § принцип раціональності поведінки мікроекономічних суб’єктів. Альтернативна вартість - це цінність втрачених можливостей; це кількість одного блага, якою необхідно пожертвувати заради одержання додаткової одиниці іншого блага. Спадна віддача факторів виробництва полягає у тому, що за певних обставин з нарощуванням використання одного ресурсу за незмінних обсягів інших кожна додаткова одиниця змінного ресурсу дає все менше продукції за одиницю часу. Цей закон обмежує кількість окремих ресурсів у процесі виробництва, вимагає пошуку оптимального співвідношення між основними факторами виробництва. Мікроекономічні суб’єкти приймають рішення на основі порівняння витрат і вигод і реалізують їх, якщо вигоди перевищують витрати. Їх зміна стимулює збільшення або зменшення споживання чи виробництва того чи іншого продукту, в результаті чого формуються попит і пропонування на ринку. У найбільш загальному вигляді виділяють дві групи ринків: ринок досконалої конкуренції та ринок недосконалої конкуренції. У сучасних економіках лише деякі галузі наближено нагадують ці полярні структури, а найбільш поширеними є олігополія та монополістична конкуренція, які належать до реальних ринкових структур. Мікроекономічні дослідження реальних ринкових структур ґрунтуються на моделях ідеальних ринкових структур. 1.2 Методи мікроекономічних досліджень Мікроекономіка, як і будь-яка наука, має свій метод пізнання, тобто певні прийоми і засоби, за допомогою яких можна науково описати об’єкт дослідження. До специфічних методів мікроекономіки відносяться граничний аналіз і мікроекономічне моделювання. Граничний аналіз - один з головних методів мікроекономіки - це аналіз прирістних величин, в якому всі фактори, за винятком досліджуваного, приймаються як незмінні, а вивчаються наслідки нескінченно малого приросту змінного фактора. Модель конструюється за певними правилами і включає три елементи: 1) мету, 2) обмеження, 3) вибір рішення. Основним завданням моделі є визначення точки рівноваги мікросистеми. Межа виробничих можливостей або крива трансформації виробничих можливостей - модель, яка ілюструє ситуацію обмеженості ресурсів, необхідності компромісного вибору та оцінки його альтернативної вартості. Вона єднає точки максимально можливого виробництва двох благ за умови цілковитого використання обмежених ресурсів. Рис. 1.1 представляє криву трансформації економіки, в якій виробляються засоби виробництва (y) та предмети споживання (x). Кутовий коефіцієнт нахилу кривої трансформації показує альтернативну вартість виробництва двох благ . Всі точки на межі виробничих можливостей (А,В,С) є точками ефективного розподілу ресурсів. ПОПИТ, ПРОПОНУВАННЯ, ЦІНА. Відповідно до динаміки попиту в залежності від динаміки доходів розрізняють: • нормальні товари - це товари, попит на які зростає зі зростанням доходів споживачів, крива попиту зміщується праворуч. Наприклад, м’ясо і риба: з підвищенням ціни м’яса попит на рибу зросте незалежно від її ціни, що графічно відповідатиме зміщенню кривої попиту на рибу праворуч; • товари-комплементи або взаємодоповнюючі товари - це пари товарів, для яких зростання ціни одного призводить до зменшення попиту на інший товар, і навпаки. Крива пропонування зміститься праворуч. Точка рівноваги переміщується в нове положення і не повертається назад, ри
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
