Основні риси світових релігій. Первісні та національні релігійні форми - Курсовая работа

Говорячи про те, що релігія відрізняє людину від тварини, ми не маємо на увазі яку-небудь окрему релігію; але ми маємо на увазі розумову здатність чи схильність, що незалежно від почуття і розуму, а іноді навіть усупереч їм, дають можливість людині осягати Нескінченне під різними іменами й у різноманітних формах” (п.9, с.42). Шмідт у праці "Походження ідеї Бога”, наводячи численні свідчення про вірування історично відсталих племен і народів, робить спробу довести, що нібито уже в ранніх віруваннях мали місце уявлення про єдиного Бога, а найдавніші фетишизм, тотемізм тощо були "магічними засобами” їхнього виразу. Спенсер та інші фактично вперше розгорнуто поставили питання про історичність форм релігії, при цьому вважаючи її найдавнішою формою, "мінімумом" релігії, анімізм як віру в безплотних сутностей-духів. Одним із найбільш розповсюджених вірувань первісної людини був анімізм (від лат. anima - душа), що виявлявся у вірі в різноманітних духів, душу як двійника тіла, носія життя людини, а також тварин і рослин. На думку багатьох дослідників термін "анімізм" не можна привласнювати якій-небудь певній, ранній чи пізній, формі або ступеню розвитку релігії, оскільки "навіть поверхневе знайомство з історією релігій показує, що анімістичні уявлення, тобто віра в душі й у духів, присутні в усіх без винятку релігіях, починаючи від найпримітивніших і аж до найбільш розвинутих "світових” релігій.Втім, кожна з них з певною долею умовності може бути віднесена або до числа тих, що звужують семантичне поле "міфу" межами жанру, або тих, які розглядають "міф" більш широко. Перші міфи зявилися внаслідок невиразного розуміння людиною свого звязку зі світом. Довкілля і людина виявляють свою взаємозалежність, яка й утворює поняття "світу" в екзистенціальному його розумінні. Весь світ оживляється, і сама людина виступає як споріднена світі істота. Період панування первісних уявлень можна визначити як космологічний, або міфопоетичний, оскільки основний зміст текстів в семіотичному плані полягає в боротьбі космічного впорядковуючого начала з хаотичним деструктивним началом, в описанні етапів послідовного створення світу, а основний спосіб розуміння світу і розвязання протиріччя забезпечується міфом, міфологією, яка розуміється не тільки як система міфів, а й як особливий тип мислення хронологічно і по суті протилежний історичному і природознавчому типам мислення.Задля об?єктивності слід відмітити, що в розвитку держави того чи іншого народу може відіграти важливу роль і світова релігія (наприклад, іслам в арабському світі), тобто державною може бути не тільки національна релігія, а й світова, тому термін "національно-державна релігія" є не зовсім правомірним. Оскільки не можна говорити про давньогрецьку чи давньоєгипетську націю, то й віднести релігії Стародавнього Єгипту або Стародавньої Греції до національних неможливо Навіть якщо визнати існування древньоєгипетської та древньогрецької народностей, ці релігії не відповідають в належній мірі критеріям національних. Деякі вчені для визначення окремих видів національних релігій використовують терміни "етнічні" й "народні" релігії. Це, насамперед, давньоіранські, давньоєгипетські, давньоіндійські, давньогрецькі, давньослов?янські та інші релігії, які передавали більш розвинутим релігіям державних етносів-народів (зороастризм, грецький чи римський політеїзм, релігія ацтеків чи інків, релігія східнослов?янських племен Київської Русі тощо). Конфуцій, наприклад, подав такі соціальні настанови: "Хай батько буде батьком, син - сином, цар - царем, чиновник - чиновником і т.п., хай все в цьому світі хаосу і мішанини стане на свої місця, всі будуть знати свої місця, права і обов‘язки, робити те, що їм належить”.Розглядаючи світові релігії, передусім необхідно звернути увагу на те, що їм властиві такі риси: а) звязок їх виникнення з стрімкими поворотами в історії, які торкалися долі великої кількості людей; Іслам у перекладі з арабської означає "покірність”, присвячення (надання) себе Богу; послідовники ісламу - мусульмани - "покірні”. Іслам виник у 7 ст. на території Аравійського півострова, населеного арабськими кочовими племенами, що знаходились на етапі розпаду родоплемінних відносин. Згідно з мусульманським переказом, основні положення ісламського віровчення (зміст Корану) були передані пророку Мухамеду, який був обраний з числа найдостойніших для цієї місії самим Аллахом, через посередництво ангела Джебраїла окремими одкровеннями, головним чином, вночі через видіння. До речі, в подальші десятиліття саме завдяки, успішним завойовницьким війнам арабів на Близькому й Середньому Сході, в Північній Африці іслам отримує широке розповсюдження, а в цих регіонах утворюється цілий ряд арабських держав.

Содержание

1. Походження та первісні форми релігій (тотемізм, фетишизм, анімізм)

2. Міфи як основа релігійної свідомості

3. Виникнення та розвиток локальних національних релігій

4. Утворення та риси світових релігій. Іслам

1. Походження та первісні форми релігій (тотемізм, фетишизм, анімізм)