Основні проблеми системного господарсько-правового регулювання відносин в інноваційній сфері - Автореферат

На цьому фоні важливого значення набуває те, що в Україні досі не проведено глибокого наукового дослідження всієї системи відносин, які складаються при функціонуванні національної інноваційної системи і які разом породжують очікуваний результат від упровадження нових розробок як інновацій. Суттєвим недоліком правового регулювання відносин, які складаються в процесі та у звязку із здійсненням інноваційної діяльності, є нечіткість визначення самого поняття „інновації”, його неузгодженість з іншими суміжними поняттями, таким, як, „інноваційний продукт”, „інноваційна продукція”. Його удосконалення вимагає проведення ґрунтовного наукового аналізу суті (змісту) інновацій, інноваційних продуктів, установлення їх співвідношення з обєктами права інтелектуальної власності, які виступають їх центральним елементом. Головною метою зазначеного дослідження є розроблення концептуальних та методологічних засад системного господарсько-правового регулювання відносин в інноваційній сфері на основі комплексного аналізу стану законодавчого регулювання відносин, які складаються у процесі організації та здійснення інноваційної діяльності, особливостей залучення до реального сектору економіки обєктів права інтелектуальної власності та їх упровадження як інновацій, порівняння економічного і правового змісту інноваційної діяльності, вивчення економічних та правових засад функціонування ринку інновацій та національної інноваційної системи, а також дослідження механізму та засобів господарсько-правового забезпечення реалізації інноваційної політики держави, спрямованої на створення умов для стабільного та ефективного функціонування національної інноваційної системи України. За допомогою порівняльно-правового методу проаналізовано особливості та співвідношення таких обєктів, як „обєкт інтелектуальної власності”, „інноваційний продукт”, „інновація”, „інноваційна продукція”, а також зміст відносин на кожному етапі реалізації інновацій.За таких характеристик законодавство про інноваційну діяльність не може забезпечити повномасштабного регулювання відносин, які виникають у звязку із розробленням, створенням, розповсюдженням інноваційних продуктів та їхнім упровадженням як інновацій, не може стати правовим підґрунтям для створення та функціонування ефективної національної інноваційної системи, для переходу держави до інноваційної моделі економічного розвитку. Звернено увагу на те, що для інноваційних правовідносин вихідне значення належить таким конституційним субєктивним правам, як право на результати інтелектуальної, творчої діяльності та право на підприємницьку діяльність, одночасна, паралельна реалізація яких приводить до виникнення та розвитку відносин з приводу використання обєктів права інтелектуальної власності в реальному секторі економіки шляхом їх доведення до придатного для впровадження стану, власне впровадження як інновацій та комерціалізації. Відповідно до зазначеного - предметно-організаційного - критерію визначено, що до субєктів інноваційної діяльності належать: (1) субєкти господарювання, які здійснюють роботи з доведення обєкта інтелектуальної власності до стану інноваційного продукту, готового до безпосереднього впровадження (використання) в умовах конкретного виробництва, господарської діяльності чи іншій сфері, здійснюють його комерціалізацію та забезпечують, супроводжують процес його впровадження (використання) іншими субєктами господарювання, що закінчується випуском нової (суттєво удосконаленої) продукції, виконанням інноваційних робіт, наданням інноваційних послуг, або здійснюють безпосереднє його впровадження; та (2) субєкти господарювання, які забезпечують на основі реалізації інвестицій доведення обєкта інтелектуальної власності до стану інноваційного продукту, готового до безпосереднього впровадження (використання) в умовах конкретного виробництва, господарської діяльності чи іншій сфері, іншими субєктами господарювання та впроваджують їх з отриманням очікуваних результатів від реалізації інновацій (випуск інноваційної продукції, виконання інноваційних робіт, надання інноваційних послуг, отримання інших суттєвих результатів від реалізації інновацій). Окрім предметно-організаційного установлено й інші критерії визначення субєктів інноваційної діяльності, зокрема фактичний (кількісний), тобто за обсягом реалізації інновацій та/або випуском інноваційної продукції до загального обсягу виробництва субєктами господарювання, для яких інноваційна діяльність не є основною; а також стратегічний - до субєктів інноваційної діяльності можуть бути прирівняні інші субєкти господарювання, результати роботи яких мають важливе стратегічне соціально-економічне значення, але лише при виконанні робіт, спрямованих на реалізацію державних програм. До необхідних конструктивних (базових) елементів національної інноваційної системи, які в сукупності є достатніми й необхідними для виникнення її основної інтегративної властивості - інновацій, віднесено: підсистему науки; підсистему технічного забезпечення (виробників) інноваційних продукт

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ