Аналіз літературно-теоретичного надбання дискурсу про "радянське", означення специфіки основних векторів вивчення соцреалізму. Локальні та темпоральні особливості дискурсу про радянське. Характеристика соцреалізму як офіційного сховища державних міфів.
Аннотация к работе
Історія як ритуал», у якій дослідниця, використовуючи проппівські принципи аналізу чарівної казки, описує ритуалізовані схеми радянського роману і висуває ідею masterplot, ідею основного сюжету, що була домінантою не тільки в літературі, але й в усій радянській культурі: «Основний сюжет пов’язує воєдино більшість романів сталінського періоду і, трохи менше, постсталінського. Іншою тенденційною ознакою пострадянської критики є трактування соцреалізму виключно як продукту тоталітарної системи, як модусу ідеології, бо в радянському суспільстві культура і мистецтво ніколи не мислились поза політикою, а політика - поза ідеологією: «Соцреалізм - чиста ідеологема, що служила цілям леґітимізації творчості того чи іншого митця, його визнання в якості радянського» [15]. Дослідниця у статті «Соцреалізм: між модерном і авангардом» дискутує з Борісом Ґройсом [4], який позиціонує соцреалізм як спадкоємця авангарду, що мав свої специфічні прийоми відображення дійсності, як складову авангардистської парадигми, як специфічний інваріант модерністської культури, що в особливій формі трансформує і пристосовує до себе естетичні тенденції авангардистських напрямів, перетворюючи їх у розряд реалізмоподібних. Важливою подією в «совєтологічному» дискурсі стала публікація відгуків про соцреалізм у французькому журналі «Revue des etudes slaves», де йшлося про аналіз кількох робіт, присвячених даній тематиці - Євгеній Добренко, «Сади соцреалізму» (проблема утопійної ідеї «міста-саду», «буколічного ідеалу»); Лєонід Максименко, «Сумбур замість музики. Так, Антуан Боден у студії «Радянський соціалістичний реалізм Жданівського періоду (1947-1953)» запропонував для соцреалізму такі дефініції, як «незбагненний стиль», «гірка історична невдача», «ідеалістичний реалізм», «пародійний реалізм», а Мішель Окутюрьє у розвідці «Соціалістичний реалізм» взагалі ставить головне питання: чи не був соцреалізм міфом, чимось вигаданим чи надуманим, а також виокремлює такі основні риси соцреалізму, як історичний оптимізм, героїка, епічність, романтика.