Аналіз літературно-теоретичного надбання дискурсу про "радянське", означення специфіки основних векторів вивчення соцреалізму. Локальні та темпоральні особливості дискурсу про радянське. Характеристика соцреалізму як офіційного сховища державних міфів.
При низкой оригинальности работы "Основні проблеми реінтерпретації соцреалістичного канону: різновекторність підходів", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Історія як ритуал», у якій дослідниця, використовуючи проппівські принципи аналізу чарівної казки, описує ритуалізовані схеми радянського роману і висуває ідею masterplot, ідею основного сюжету, що була домінантою не тільки в літературі, але й в усій радянській культурі: «Основний сюжет пов’язує воєдино більшість романів сталінського періоду і, трохи менше, постсталінського. Іншою тенденційною ознакою пострадянської критики є трактування соцреалізму виключно як продукту тоталітарної системи, як модусу ідеології, бо в радянському суспільстві культура і мистецтво ніколи не мислились поза політикою, а політика - поза ідеологією: «Соцреалізм - чиста ідеологема, що служила цілям леґітимізації творчості того чи іншого митця, його визнання в якості радянського» [15]. Дослідниця у статті «Соцреалізм: між модерном і авангардом» дискутує з Борісом Ґройсом [4], який позиціонує соцреалізм як спадкоємця авангарду, що мав свої специфічні прийоми відображення дійсності, як складову авангардистської парадигми, як специфічний інваріант модерністської культури, що в особливій формі трансформує і пристосовує до себе естетичні тенденції авангардистських напрямів, перетворюючи їх у розряд реалізмоподібних. Важливою подією в «совєтологічному» дискурсі стала публікація відгуків про соцреалізм у французькому журналі «Revue des etudes slaves», де йшлося про аналіз кількох робіт, присвячених даній тематиці - Євгеній Добренко, «Сади соцреалізму» (проблема утопійної ідеї «міста-саду», «буколічного ідеалу»); Лєонід Максименко, «Сумбур замість музики. Так, Антуан Боден у студії «Радянський соціалістичний реалізм Жданівського періоду (1947-1953)» запропонував для соцреалізму такі дефініції, як «незбагненний стиль», «гірка історична невдача», «ідеалістичний реалізм», «пародійний реалізм», а Мішель Окутюрьє у розвідці «Соціалістичний реалізм» взагалі ставить головне питання: чи не був соцреалізм міфом, чимось вигаданим чи надуманим, а також виокремлює такі основні риси соцреалізму, як історичний оптимізм, героїка, епічність, романтика.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
