Становище українських земель в XVII-XVIII ст. Гетьман Пилип Орлик. Укладення договору між гетьманом і військом запорозьким. Зміст і характеристика основних положень конституції. Адміністративно-територіальний устрій України та міжнародні відносини.
ВСТУП Актуальність теми. Конституція Пилипа Орлика є найважливішою пам’яткою українського конституалізму, де втілено досягнення та інтелектуальні здобутки українського суспільства на початок XVIII століття. Ухвалена в 1710 році, Конституція стала першою демократичною конституцією, котра передбачала чітке розподілення влади на законодавчу, виконавчу та судову, випередивши США (1787), Францію та Польщу (1791). Ідеї, висловлені в ній, є результатом майже тисячоліття соціально-економічного та політичного розвитку України, свідченням високої самосвідомості нації. Мета - проаналізувати основні положення Конституції 1710 року, акцентуючи увагу на внутрішніх та зовнішніх умовах її створення, законодавчих принципах, а також визначення її подальшої ролі у творенні законодавчої традиції українського народу. Територіальні рамки: Гетьманщина кін. XVIII ст., зокрема, територія Запорозької Січі. Значний внесок у дослідження цього часу здійснили історики народницького напряму, зокрема, М. Костомаров, який бачив у документі крок уперед, порівнюючи із законодавством Мазепи. Варто згадати працю відомого дослідника козацтва Д.І. Яворницького «Історія запорозьких козаків», де Конституція постає нереальною у впровадженні (Том 3) [5,12]. В радянській історіографії, П.Орлик вважався зрадником російського та українського народу. Борщака («Гетьман Пилип Орлик і Франція»), Н. Василенко («Конституция Филиппа Орлика»). Починаючи з 1686 року, після підписання «Вічного миру» між Росією і Польщею (16 травня 1686 року) Гетьманщину слід розглядати як Правобережну та Лівобережну. Гетьманщина включала в себе десять полків: Стародубський, Чернігівський, Ніжинський, Прилуцький, Київський, Гадяцький, Переяславський, Лубенський, Миргородський та Полтавський, які поділені на сотні, по сім - двадцять у кожному. З початком нового століття, після оголошення війни Швеції у 1700 р., Петро І перетворює Україну (передусім її прикордонні з Польщею землі) в свою заручницю при розв’язанні великодержавницьких проблем. Для їх припинення на початку осені 1694 року відбувся великий похід козаків Лубенського, Ніжинського, Переяславського, Чернігівського, Фастівського та інших полків під командуванням Я.Лизогуба проти Буджацької орди. Україна опинилася в досить складній ситуації: у разі перемоги Петра І та його союзників, польського короля Августа ІІ, Правобережна Україна відійшла б до Польщі; невідомо, чи залишилася б автономною Гетьманщина.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
