Офіційне тлумачення положень Конституції України щодо звернення до суду. Основи представництва у господарському процесі. Процесуальні наслідки недотримання вимог законодавства щодо підписання позовної заяви. Порядок та розміри сплати державного мита.
Положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Отже, рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002, визначає, що обовязкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18 червня 2003 р., залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2003 р. та постановою Вищого господарського суду України від 28 грудня 2003 р., повернуто без розгляду позовну заяву ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - ЗАТ КБ) до колективного виробничо-комерційного підприємства "Взаємодопомога" про стягнення заборгованості - як таку, що підписана особою без належних повноважень. Згідно до Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК) статті 54 позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - субєктом підприємницької діяльності або його представником. Згідно частини 1 статті 63 ГПК суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
