Основні напрямки взаємодії транзитивних соціумів: соціально-філософський аналіз (на прикладі України і Таджикистану) - Автореферат

Термін “транзитивність” означає “перехід”, і в сучасній соціальній філософії використовується для характеристики феномену переходу колишніх соціалістичних країн від тоталітарної політичної системи, комуністичної ідеології та командно-адміністративної економіки до демократичної системи державного устрою, громадянського суспільства і соціально орієнтованої ринкової економіки. В той же час його вивчення не може вважатися вичерпним, а визначення шляхів і перспектив розвитку транзитивних країн - остаточно сформульованими принципами і положеннями їхньої політики та ідеології. Отже, актуальність теми дослідження визначається такими підставами: по-перше, необхідністю системного аналізу сутності, змісту і причин виникнення феномену транзитивності, його цілей, конкретних шляхів та результатів їх досягнення в різних країнах; Дисертаційне дослідження виконано відповідно з планом науково-дослідної роботи кафедри ЮНЕСКО «Філософія людського спілкування» Харківського Національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка і договором про творче співробітництво між цією кафедрою та кафедрою філософії ЮНЕСКО «Міжкультурний діалог у сучасному світі» Словянського університету в м. Проблеми, що розглядаються в дисертації, тісно повязані з реалізацією науково-дослідних робіт кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами Національного технічного університету «Харківського політехнічного інституту» за держбюджетною темою М8703 «Розробка методології формування психологічної готовності майбутніх фахівців технічного університету до професійної діяльності», та за договірною темою «Соціально-філософський аналіз взаємодії між Україною і Республікою Таджикистан».Вступ містить обґрунтування актуальності теми, наукової і практичної значущості дослідження, ступінь розробленості проблеми в зарубіжній та вітчизняній науковій літературі; наведено методологічні основи дослідження, сформульовану мету, завдання, обєкт і предмет дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, наведено дані про апробацію результатів, публікації і структуру роботи. У першому розділі “Транзитивні суспільства як обєкт соціально-філософського дослідження” з позицій системного підходу до соціально-філософського аналізу досліджено сутність феномену транзитивності, його генезис і розвиток. Все це вимагало залучення кожної людини до громадської активності, реалізації положення про народ як справжнього носія влади; в соціально-економічній сфері ставилась мета перебудови економіки на ринкових принципах, забезпечення її конкурентоспроможності й оновлення матеріально-технічної бази на інноваційній основі. “Методологічні засади та теоретичне підґрунтя дослідження взаємодії транзитивних суспільств”, виходячи з того, що взаємодія між транзитивними суспільствами є складним і багатофункціональним явищем, дослідження якого вимагає чітких методологічних принципів і надійного теоретичного підґрунтя, ними можуть виступати загальні закономірності соціальної філософії, філософії політики та міжнародних відносин, а також результати філософського осмислення складних проблем сучасності. Економічними передумовами співпраці та перспектив її розвитку виступають: 1) наявність сталих господарських звязків, що склалися за умов функціонування єдиного народногосподарського комплексу колишнього СРСР; 2) характер структури наших національних економік, які доповнюють одна одну та можливість збереження цієї структури в перспективі; 3) спільні цілі й завдання транзитивного періоду, розвязанню яких сприяє і наша економічна співпраця; 4) відносна обмеженість фінансових ресурсів і недостатня конкурентоспроможність національних економік, що не дає широких можливостей для співпраці з провідними економічно розвиненими країнами світу; 5) можливість накопичення ресурсів для модернізації економіки.Доведено, що розвиток соціально-економічного і гуманітарного співробітництва України і Таджикистану має вагомі філософські, історичні і соціокультурні передумови: наявність високорозвинених культур і спільність історичного шляху, на якому було і створення на їх територіях могутніх держав. Тривале ж їх перебування у його складі й розвиток в межах єдиного народногосподарського комплексу закономірно зумовили цілісну систему соціально-економічних звязків, своєрідний кластер сукупності їх національних економік та їх взаємодоповнюваність як одну з передумов доцільності їх співпраці. Соціально-філософський аналіз ії передумов, досвіду та перспектив розвитку дав змогу розробити і обґрунтувати цілісну сукупність принципів співпраці між нашими країнами. Соціально-філософській аналіз досвіду співпраці наших країн в економічній, науково-технічній і культурній сферах дозволяє визначити проблеми, що перешкоджають її розвитку і забезпеченню ефективності, визначити особливості прояву загальних закономірностей діалогу і формування відносин України з транзитивними соціумами і зокрема з Таджикистаном. Доведено, що істотний вплив на співпрацю між Україною

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ