Основні етапи трансформації військових засобів масової комунікації в контексті реформування Збройних Сил України - Статья

Варто зауважити, що хоча процес становлення національної військової преси нерозривно повязаний зі становленням ЗСУ, однак етапи становлення ВЗМК України хронологічно дещо не співпадають з етапами реформування українського війська, які мають такі часові межі: 1991-1996 pp.(формування основ ЗСУ); 1996-2000 pp.(час виконання Державної програми будівництва та розвитку ЗСУ, що спочатку була розрахована на 1997-2005 pp.); 2000-2005рр. (третій етап військового будівництва, втілення другої Державної програми реформування та розвитку ЗСУ на період до 2005 р.[ 17]); 2006-2010 pp. Інформаційно-пропагандистське забезпечення особового складу Радянської Армії (на 1991р. на території України дислокувалися ракетна армія, три загальновійськові та дві танкові армії, один армійський корпус, чотири повітряні армії, окрема армія Протиповітряної оборони (ППО), Чорноморський флот, низка військових навчальних закладів) здійснювалося через чітку і розгалужену систему радянської військової преси, куди входили на 1991 рік три окружні газети Збройних Сил Радянського Союзу - «Слава Родины» (Прикарпатський військовий округ), «Ленинское знамя» (Київський військовий округ), «Защитник Отчизны» (Одеський військовий округ), одна армійська газета військ ППО «Страж неба», газета Чорноморського флоту «Флаг Родины», 15 дивізійних видань і преса військових навчальних закладів[26,с.250-257]. Наприклад, організаційними заходами на 2006 рік було заплановано скоротити чисельність особового складу військових ЗМІ на 18%, а саме на 86 осіб (40 військовослужбовців і 46 працівників Збройних Сил У країни), і на 12.06 їх чисельність становила 383 особи (181 військовослужбовець, 202 працівники Збройних Сил України)[25,с.93]. Процедура реєстрації журналу тривала до 2005р. Для журналу були характерні такі тематичні напрями: проблеми, тенденції розвитку гуманітарної сфери в ЗС України, утвердження та реалізація української національної ідеї в армії, державна політика щодо розвитку освіти і культури в армії, сутність, засади та основні напрями етнонаціональної політики держави в ЗС України, виховання у військовослужбовців відповідальності за виконання військової присяги та службових обовязків, забезпечення прав і основних свобод військовослужбовців як громадян України, розвиток військово-гуманітарної науки як засобу аналізу та прогнозування гуманітарних процесів у ЗС У країни, проблеми морально-психологічного забезпечення життєдіяльності та застосування військ. Серед основних завдань, які були покладені на прес-службу Міністерства оборони України, варто виділити такі: розробка і управління інформаційною політикою Міністерства оборони України, визначення її пріоритетів; оперативне та обєктивне інформування громадськості через вітчизняні та іноземні засоби масової інформації з питань військового будівництва та військової політики; спростування недостовірної інформації про Збройні Сили України; аналіз матеріалів преси, радіо й телебачення з військово-політичної тематики та своєчасне інформування Міністра оборони України, організація і проведення прес-конференцій, брифінгів та інших заходів за участю керівного складу Міністерства оборони України; надання допомоги українським та іноземним журналістам у їх роботі з підготовки матеріалів про Збройні Сили України; взаємодія з інформаційними структурами міністерств і відомств України та інших держав.