Основні етапи історичного розвитку моралі - Реферат

Невиправдане ототожнення і навіть зближення понять "мораль" і "етика" породжує ігнорування відмінностей між історичним процесом розвитку моралі та її осмисленням, між історією моралі та історією етики. Безперечно, звязок між ними існує, оскільки зміни у сфері моралі впливають на науку про мораль. Водночас сама етика також впливає на мораль. Про відносну самостійність етики свідчить і те, що періодизація її історії не збігається з періодизацією розвитку моралі. Вивчаючи головні етапи розвитку моралі, важливо розрізняти інформацію про мораль та етичні погляди відповідної епохи.Мораль має не лише історію, а й передісторію (доморальні засоби регулювання відносин між людьми), яку часто розглядають як особливу форму існування моралі. Соціальну регуляцію в родовому суспільстві здійснювали синкретичні (такі, що поєднують у собі різнорідні елементи) звичаї, норми, приписи, тому мораль необхідно розглядати як аспект чи функцію цієї цілісної регулятивної системи. Тому при аналізі відносин між людьми в родовому суспільстві велике значення мають поняття "матріархат", "патріархат", "кровна помста", "тальйон" , "сорорат", "левірат", "кувада" тощо. Тасманія, розташованого біля південно-східних берегів Австралії) не було слів "дядько", "дід", але були слова "тітка", "баба", що свідчить про стосунки між дітьми і батьками, між різними поколіннями. Елементи моралі як ідеального феномену в умовах первіснообщинного ладу містять первісні вірування: антропоморфізм (грец. anthropos - людина і raorphe - форма) - наділення людськими якостями явищ природи, предметів, тварин; анімізм (лат. anima - душа, дух) - віра в існування духів, одухотвореність предметів, у наявність душі у людей, рослин, тварин; тотемізм (англ. totemism) - віра у спорідненість груп людей (роду, племені) з конкретними видами тварин, рослин, явищами природи; фетишизм (португ. fetiso - амулет) - віра в існування надприродних властивостей матеріальних обєктів; різні види магії (грец. mageia - ворожба) - сукупність уявлень та обрядів, заснованих на вірі у можливість впливу на навколишній світ через надприродне (фетишів, духів) завдяки чаклунським дійствам; система заборон і обмежень (табу), міфологія, ритуали, обряди тощо. їх аналіз свідчить, що деякі моральні відносини склалися ще за матріархату.Аналізуючи мораль рабовласницького суспільства, основну увагу традиційно звертають на стосунки між рабовласниками й рабами, експлуататорами й експлуатованими, недооцінюючи стосунки вільних громадян - ланку суспільства, в якій відбувався моральний прогрес (для історії науки про мораль проблема прогресу моралі є однією з основних). Рабів можна було продати, розлучити з рідними, змусити до будь-якої роботи, жорстоко покарати, навіть вбити (у Спарті періодично вибірково їх знищували). Проте формування моралі в рабовласницькому суспільстві не було свідомим, цілеспрямованим ідеологічним процесом, здійснюваним рабовласниками, як це стверджували представники марксистсько-ленінської етики. Історичні джерела зберегли порівняно мало відомостей про стосунки між рабами і їх мораль. Про рівень моралі вільних громадян рабовласницького суспільства, зокрема давньогрецького, свідчать моральні якості, які високо цінувалися (чесноти): мужність, помірність, щедрість, розкішність, великодушність, помірне честолюбство, лагідність, правдивість, товариськість, люб"язність, справедливість, а також ті, що засуджувалися (моральні вади): боягузливість, гранична безпристрасність, скупість, дріб"язковість, легкодухість, відсутність честолюбства, покірливість, грубість, несправедливість.Маючи власні господарства, селяни були позбавлені права вільно володіти і розпоряджатися своїми наділами, сплачували феодалові ренту. Тобто ця земля була дарована йому сеньйором (великим феодалом-землевласником, який мав усю повноту влади на певній території) з умовою виконання певних обовязків (військової служби, допомоги в управлінні маєтками сеньйора). Якщо, наприклад, у Західній Європі під впливом християнства розрізняли "божественне право" і "людське право", то в країнах, де панівною релігією був іслам, право розглядали як частину релігії. Поряд з вертикальними відносинами панування і підлеглості (їх було кілька рівнів) соціальні звязки виражались і в горизонтальних відносинах корпоративного типу - сільські громади і міські комуни, союзи міст, курії (обєднання за становим майновим принципом) васалів, соціально-юридичні стани, чернечі і рицарські ордени, цехи ремісників, релігійні і купецькі гільдії (обєднання). Тривалий час у вітчизняній науці домінувало твердження, що мораль феодального, як і будь-якого іншого суспільства, була одним із компонентів надбудови, ідеології панівного класу.Властивими для того часу були антифеодальні рухи, релігійні війни, збільшення кількості бюргерства (вільних жителів міст), становлення абсолютних монархій та інші соціально-політич

Зміст

Вступ

1. Мораль первісного суспільства

2. Мораль рабовласницького суспільства

3. Мораль феодального суспільства

4. Мораль епохи Відродження

5. Мораль буржуазного суспільства

6. Комуністична мораль

Список використаної літератури