Характеристика міфологічних уявлень про політику. Аналіз політичної думки стародавніх Греції та Риму. Аналіз тенденцій у розвитку політичної думки середньовіччя, реформації, відродження та просвітництва. Аналіз політичних доктрин нової доби та сучасності.
На жаль, у нашій країні наука про політику з великим запізненням набула громадського статусу, хоч і виникла однією з перших у системі суспільних наук. Антиісторичність і методологічна неспроможність у підходах до аналізу політичних учень минулого й сучасності до недавнього часу яскраво проявлялася в однобічній зорієнтованості на окремі частини тих чи тих теорій, у переоцінці окремих положень, які штучно вилучалися з цілісного контексту політичної концепції, в ігноруванні конкретно-історичних рис учення, його соціально-історичної зумовленості тощо.Витоками політичної думки можна вважати міфи й легенди народів стародавнього світу - єгиптян, індусів, китайців, вавілонян, персів, греків, римлян та ін. За міфологічними уявленнями, земні порядки становлять невідємну частину світових, що мають божественне походження. У них відповідно й висвітлюється земне життя людей, суспільний і державний устрій, їхні стосунки між собою і богами, їхні права й обовязки. У Єгипті, Вавилоні, Індії трапляється дещо інша версія міфу, за якою боги - першопричина влади правителя - самі продовжують залишатися вершителями земних справ і людських доль.У результаті спостережень і порівняння окремих подій та явищ, накопичення знань про суспільні процеси люди навчилися знаходити в політичному житті закономірні й досить стабільні звязки та залежності, не звертаючись до надприродних сил. Тому політика поступово ставала предметом аналізу, що давало змогу виділяти із суцільного потоку подій окремі явища, а також їхні причини. Головною передумовою правильного розуміння політичних подій і явищ було формування аналітичного мислення в обширах культурно-історичного процесу, становлення раціонального світосприймання взагалі. Як бачимо, для античної політичної думки аксіомою була єдність звязків людини з політикою. Саму ж політику мислитель вважав практичною наукою про мистецтво управління, а тому завдання різних політичних інститутів бачив у віднайденні такої форми, яка б найкраще відповідала політичній природі людини, її потребам та інтересам суспільства. політика думка доктринаАле водночас навіть видатні теологи тієї епохи часто посилалися на Аристотеля, роблячи свої узагальнення щодо розвитку сучасного їм політичного життя. Августин, який писав, що весь рід людський, життя якого від Адама до кінця цього віку є, так би мовити, життям однієї людини, визначається божими законами, ... а керують ті, котрі піклуються, як чоловік - жінкою, батьки - дітьми, пани - рабами. Підкоряються ті, про кого дбають, як жінки - чоловікам, діти - батькам, раби - панам. Августин, на відміну від Платона й Арістотеля, побудував свою концепцію "кращого життя" (щастя від Бога) на можливостях і здібностях людини, реалістичному гуманізмові: людина не зневажає іншу людину через її вади, вона ненавидить вади, зате любить людину. Ідеальною формою управління він вважав змішану: монарх уособлює єдність, аристократія - належні їй заслуги, а народ, який залучається до управління, є гарантом соціальної злагоди.У Німеччині найавторитетнішими представниками ліберального напряму, які особливо вплинули на розвиток соціально-політичної думки 19 ст., були професор філософії Кенігсберзького університету Іммануїл Кант (1724-1804), видатний філософ і громадський діяч Йоган Готліб Фіхте (1762-1814), геніальний мислитель Георг Вільгельм Фрідріх Геґель (1770-1830). Канту належить першість у системному обґрунтуванні лібералізму як нової течії соціально-політичної думки. Канта: кожна особа є завершеною гідністю й абсолютною цінністю; людина не є знаряддям здійснення якихось планів, навіть спрямованих на суспільне благо: вона - субєкт моральної свідомості й докорінно відрізняється від навколишньої природи, у своїй поведінці повинна керуватися велінням морального закону; закон цей апріорний, не може зазнавати впливу зовнішніх обставин і тому беззастережний. Сукупність умов, які обмежують сваволю одного стосовно іншого й запобігають виникненню конфліктів у суспільстві, і є право. Щодо форм державного управління, то він був прихильником республіканського ладу, за якого можливий поділ властей: законодавча влада належить колективній волі народу, виконавча зосереджена в руках правителя за законом, а судова призначається виконавчою[6, c.У країнах Заходу політологія відіграє значну роль і як теоретична дисципліна, і як інструмент практичного впливу на різні соціальні процеси. Однак, незважаючи на високий ступінь розвитку політичної науки в таких країнах, як США, Франція, Великої Британія, ФРН та інші, спостерігаються суттєві відмінності у підходах до розгляду практично всього спектра політологічних проблем - і на рівні національних шкіл, і на рівні університетів чи дослідницьких центрів у межах самих цих шкіл. Економічні кризи кінця 20-х - початку 30-х років, втрати внаслідок двох світових воєн, різкий економічний злет Німеччини та Японії - все це також зумовило якісні відмінності в рівнях розвитку національних політологічних шкіл, пріоритетність тих чи інших обєктів дослідження. Існування протяг
План
Зміст
Вступ
1. Зародження та розвиток думок про політику в стародавньому світі
1.1 Міфологічні уявлення про політику
1.2 Політична думка Стародавньої Греції та Стародавнього Риму
2. Політична думка середньовіччя, Реформації, Відродження та Просвітництва
3. Політичні доктрини нової доби
4. Сучасна західна політологічна думка
Висновки
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
