Право як цілісне явище соціальної дійсності. Джерело права в матеріальному, формальному та ідеологічному розумінні. Сутність судового прецеденту. Ознаки та зміст нормативно-правового договору. Юридична сила законів. Аналіз специфіки конституції України.
В юридичній науці розрізняють внутрішню і зовнішню форми права, під якими традиційно розуміють, у першому випадку, внутрішню структуру права, у другому - джерела права, що формально закріплюють правові явища і дозволяють адресатам знайомитися з їх змістом та користуватися ними. В юридичній літературі разом з терміном «форма права» використовується термін «джерело права». Зміст цих понять буде різним залежно від того, в якому контексті вони вживаються - чи по відношенню до права як цілого, чи по відношенню до окремої норми або групи норм. Термін «джерело права» часто розглядається у таких значеннях: - джерело права в матеріальному розумінні - це суспільні відносини, які розвиваються і обумовлюють виникнення, розвиток та зміст права;Генетично він походить від звичаїв як специфічного виду соціальних норм, проте не кожний звичай стає правовим, а тільки той, який відповідає інтересам певної групи людей, тієї чи іншої спільності або суспільства в цілому та визнається і санкціонується державою, яка надає йому статусу норми права, тобто перетворюючи його у правовий звичай й беручи під свій захист. На сьогодні Конституція України не закріплює правовий звичай як джерело права, але не зважаючи на це, окремі законодавчі акти містять такі норми. Як правило, правовий прецедент містить норму-правило поведінку, яка регулює суспільні відносини, що неврегульовані нормативно-правовими актами. У країнах романо-германської правової системи судова практика, як правило, не виходила за межі тлумачення закону і судовий прецедент офіційно джерелом права не визнавався. 55 Конституції «кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних органів міжнародних судових установ чи до відповідних міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна», судові органи України не можуть не рахуватися із судовими прецедентами, створеними Європейським судом з прав людини.По-перше, звичаї secundum legem (на додаток закону), які відіграють найважливішу роль, сприяють розумінню змісту тих термінів та висловів закону чи судового рішення, які вжито в особливому, відмінному від загальноприйнятого значенні (зловживання правом, розумна ціна тощо). По-друге, звичаї praeter legem (крім закону) застосовуються у випадку прогалин у праві/законодавстві, а також, в-третіх, contra legem та adversus legem (проти закону), наявні при колізії закону та звичаю, грають незначну роль у правовій системі . У Київській Русі існували різні терміни для визначення звичаєвого права: звичай, норов, закон, покон. Так, у літописі Нестора поняття «закон», згадується поряд із поняттям «звичай»: «мали звичаї свої і закони батьків своїх…». Слід виділяти такі характерні риси (ознаки) звичаю як джерела цивільного права: - звичай є загальновизнаним правилом поведінки, що склалося внаслідок неодноразового і тривалого однакового застосування;Правовий прецедент (судовий, адміністративний) - правотворчий акт, що за умов відсутності нормативно-правової регламентації приймається судовим або адміністративним органом в результаті вирішення конкретної юридичної справи і містить у своїх приписах казуальну норму права, якій надається загальнообовязкове значення при вирішенні подібних справ у майбутньому. Адміністративний прецедент - правотворчий акт, що за умов відсутності нормативно-правової регламентації приймається адміністративним органом (органом управління або посадовою особою) в результаті вирішення конкретної адміністративної справи і містить у своїх приписах казуальну норму права, якій надається загальнообовязкове значення при вирішенні аналогічних справ у майбутньому. Судовий прецедент - правотворчий акт, що за умов відсутності нормативно-правової регламентації приймається судом в результаті вирішення конкретної судової справи і містить у своїх приписах казуальну норму права, якій надається загальнообовязкове значення при вирішенні аналогічних справ у майбутньому. перекопувальні - створюються рішеннями нижчих судових інстанцій; рішеннями, прийнятими судами загального права інших держав Британської співдружності; рішеннями, що ухвалені паралельними судовими інстанціями тощо - вони не мають такої частини, як ratio decidendi (частини рішення, в якому виражена норма або принцип права, тобто мотив), рішеннями судів Європейського Союзу [7, 196]. Хоч формально суд повязаний судовим прецедентом вищого суду або суду тієї самої інстанції, однак у процесі вибору відповідного прецеденту суддя має можливість відкинути його в результаті тлумачення під приводом відмінності обставин даної справи від прецеденту.нормативний договір виступає частиною національного законодавства: з одного боку він є похідним від конституції і законів, заснований на них, не може їм суперечити, доповнює і конкретизує чинне законодавство, а з другого - слугує основою для ухвалення інших юридичних актів; Це, зокрема, політичні, мирні договори; договори, що стосуються прав, свобод, обовязків людини і громадянина; договори про участь Украї
План
Зміст
Вступ 2
Розділ 1. Загальні положення: основні джерела (форми) права 4
