Філософське становлення Івана Мірчука. Розкриття питання простору як феномена мислення в історичній ретроспективі; неевклідова інтерпретація дійсності. Висвітлення у праці "Загальна естетика" питання методологічного обґрунтування естетичних переживань.
Так, зокрема у праці "Етика і політика", розглядається сутність етики і політики та їх співвідношення. Завершальною розвідкою із циклу ранніх праць І.Мірчука названо студію, присвячену президентові Чехословацької республіки Т.Масарику, оскільки саме вона дала філософу можливість провести паралелі між українською та чехословацькою філософією і висловити перші припущення щодо наявності спільних основ філософського світогляду словянських народів. мірчук філософський естетичний неевклідовий У своїй праці мислитель робить спробу концептуально розмежувати сфери дії етики та політики, вказуючи на їх співвідношення крізь призму системи "цивілізація - культура". Розглядаючи співвідношення категорій етики та політики, І.Мірчук ставить питання, чи можна виправдати вживання будь-яких засобів у політиці для досягнення поставлених результатів [1, 7]. Третім варіантом вирішення проблеми співвідношення етики та політики І.Мірчук називає виокремлення подвійного змісту моралі: індивідуальної, що існує в житті конкретної людини та усього суспільства, і державної, яка не зобовязує ні до чого та знаходить виправдання у відношенні до вищої мети, тобто держави.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
