Особливості мовленнєвої діяльності у плані співвідношення закономірностей спілкування і структури мовленнєвого акту. Статус і типологія вияву форм та учасників спілкування. Корелятивність мовленнєвої діяльності з іншими різновидами діяльності людини.
Уся система ставлення людини до інших людей реалізується у спілкуванні. Якщо ми, фантазуючи, припустимо, що суспільство, яке не розвивається, може бути без науки, освіти, то без спілкування, без передачі інформації суспільство існувати не може взагалі. Слово комунікація прийшло до нас через англійську мову (communication) від латинського communicatio - єдність, передача, зєднання, повідомлення, повязаного з дієсловом (лат.) communico - роблю спільним, повідомляю, зєдную, похідним від (лат.) communis - спільний. Goban-Klas у своєму підручнику "Засоби масової комунікації і масова комунікація" наводить сім типових визначень комунікації [Goban-Klas T., 1999: 42-43]: комунікація як трансмісія (трансляція, передача) інформації, ідей, емоцій, умінь; комунікація як розуміння інших, коли ми й самі прагнемо, щоб нас зрозуміли (комунікація як порозуміння); комунікація як вплив за допомогою знаків і символів на людей; комунікація як обєднання (творення спільноти) за допомогою мови чи знаків; комунікація як взаємодія за допомогою символів; комунікація як обмін значеннями між людьми, які мають спільне в сприйманні, прагненнях і позиціях; комунікація як складник суспільного процесу, який виражає групові норми, здійснює громадський контроль, розподіляє ролі, досягає координації зусиль тощо. Комунікація (спілкування, рос. общение, англ. communication) - це зумовлений ситуацією й соціально-психологічними особливостями комунікаторів процес встановлення і підтримання контактів між членами певної соціальної групи чи суспільства в цілому на основі духовного, професійного або іншого єднання учасників комунікації, який відбувається у вигляді взаємоповязаних інтелектуально-мисленнєвих та емоційно-вольових актів, опосередкованих мовою й дискретних у часі й просторі, - тобто у вигляді актів мовлення, актів паралінгвістичного характеру й психофізіологічного впливу, актів сприймання та розуміння і т.ін., що повязані з процесами збору фактів, їх зберігання, аналізу, переробки, оформлення, висловлення та при потребі поширення, сприймання і розуміння, відбуваються з використанням або без нього різних знакових систем, зображень, звуків (письмо, жести, міміка та ін.), засобів комунікації (газети, журнали, аудіовізуальні програми й т. ін.), засобів звязку (телефон, телеграф, транспорт тощо) і результатом яких є конкретна інтелектуально-мисленнєва й емоційно-вольова поведінка співрозмовника, конкретні результати його діяльності, прийняті ним рішення, що задовольняють членів певної соціальної групи або суспільства в цілому.Мовленнєвий етикет - це набір або спектр фраз, якими ми послуговуємося у щоденних ситуаціях: знайомства, звертання, вітання, прощання, подяки, співчуття, відмови, компліменту тощо. Якщо виникає побоювання, чи правильно утворена форма давального відмінка, то можна використати інший варіант цього речення: - зараз виступає професор Салій (називний відмінок); готується до виступу інженер Сірик (називний відмінок). Прийнято вважати, що знайомство через посередника має більш офіційний характер і зобов‘язує нових знайомих вітатися один із одним, навіть якщо вони не будуть підтримувати знайомства. Після знайомства розмову розпочинає старший за віком чи за посадою.ВОЛОДІННЯ МОВОЮ - вміння виражати заданий зміст різними способами; розрізняти зовнішньо схожі, але різні за значенням висловлювання і знаходити спільне значення у зовнішньо різних висловлюваннях; відрізняти правильні мовні структури від неправильних; вибрати з усіх можливих мовних засобів такий, який найбільшою мірою відповідає соціальним, територіальним та іншим особливостям ситуації спілкування і з найбільшою повнотою виражає особистісні характеристики її учасників. ДІЄВІСТЬ МОВИ - комунікативна якість такої мови, що спонукає адресата до зміни поведінки - зовнішньої (вчинків, дій) чи внутрішньої (думок, поглядів, настроїв). ДОРЕЧНІСТЬ МОВИ - комунікативна якість мови; добір, організація мовних засобів, що роблять мову відповідною меті, умовам, ситуації спілкування. К. к. складається з мовленнєвої компетенції (уміння застосовувати знання мови на практиці, користуватися мовними одиницями), мовної компетенції (знання одиниць мови та правил їх поєднання), предметної компетенції (уміння на основі активного володіння загальною лексикою відтворювати в свідомості картину світу), прагматичної компетенції (здатність до здійснення мовленнєвої діяльності, зумовленої комунікативною метою, до вибору необхідних форм, типів мовлення, урахування функціонально-стильових різновидів мовлення). КОМУНІКАТИВНІ ЯКОСТІ МОВИ - реальні властивості, характеристики її змістового наповнення і формального вираження, що складаються на основі певних типів відношень ("мова - мовлення", "мова - мислення", "мовлення - дійсність", "мова - людина (адресат)", "мова - умови спілкування" та ін.).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
