Визначення поняття політичної системи, вивчення її місця і розвитку в суспільстві. Характеристика структури, функцій та системи управління, її історична класифікація. Новітні типології політичних систем. Дослідження сутності української політики.
Цей механізм називається політичною системою. Під політичною системою розуміють сукупність політичних організацій, норм, відносин, діяльності і свідомості, які забезпечують панування правлячого стану, співіснування з ним інших суспільних груп, уможливлюють окремим суспільним групам виявляти свої інтереси, потреби і суспільну волю через використання загальних суспільно-політичних інструментів волевиявлення. політичний суспільство управління Політичну систему становлять багато підсистеми, структури і процеси, вона взаємодіє з іншими підсистемами: соціальною, економічної, ідеологічної, культурної, правової. Глибоке обґрунтування і широке поширення поняття «політична система» отримало лише в середині XX ст., що породжене логікою розвитку політичної науки, що призвела до необхідності описування політичного життя системних позицій. Виходячи з того, що на процес формування і функціонування політики впливає досить багато чинників - історичні традиції, культура, економічний розвиток, правова система, геополітичні умови, зрілість громадянського суспільства та інші, у сучасному світі склалось певне різноманіття політичних систем.Під політичною системою розуміється сукупність державних, партійних і громадських органів у організацій, що беруть участь у політичному житті країни. Поняття «політична система» показує, як регулюються політичні процеси, як формується і функціонує політична влада. В залежності від часу і місця, поняття «політична система» має різний зміст, так як найбільш значні компоненти політичної системи варіюються відповідно до типу політичного режиму (авторитаризм, демократія, диктатура), типу політичної системи (президентська, парламентська), відносинам влади (партії, уряд) та формами суспільної та політичної репрезентації (плюралізм, корпоративізм). Будь-яка система, в тому числі і політична, має такі характеристики: складається з багатьох частин; частини складають єдине ціле; система має межі. Слід зазначити, що в радянській спеціальній літературі поняття «політична система» не використовувалося як самостійна наукова категорія і не було предметом філософсько-соціологічного дослідження аж до другої половини 70-х років[2].Важливою функцією влади є створення внутрішніх звязків системи, регулювання конфліктів політичними засобами і регламентація поведінки людини, тобто можливість впливати на неї з допомогою певних засобів: волі, авторитету, права, сили. Політичні відносини формуються в суспільстві щодо завоювання та здійснення політичної влади. З політичних відносин виростає політична організація суспільства, охоплюючи його стабільні політичні організації та установи, які здійснюють політичну владу. Будучи головним інститутом політичної системи, держава здійснює управління суспільством, охороняє його економічну, соціальну і культурну сфери. Вони впливають на регулятивно-управлінську діяльність усіх ланок управління, сприяють реалізації цілей політики, пропагують вироблені політичні й правові норми.У політичній науці існують різні підходи до визначення типів політичних систем. Чиркін поклав в основу своєї концепції аналіз способу управління суспільством і визначив типи політичних систем так: - Адміністративний; Блондель розрізняє політичні системи за змістом і формами управління і відповідно виділяє пять основних різновидів: 1. ліберальні демократії в прийнятті політичних рішень орієнтуються на цінності індивідуалізму, свободи і власності; За цим принципом будує типологію марксизм, який розглядає політичну систему як інструмент в руках економічно пануючого класу і відповідно виділяє рабовласницьку, феодальну, капіталістичну і соціалістичну політичні системи. Остання історично має, згідно марксизму,змінити суспільне самоврядування народу в усіх сферах суспільного життя, але воно вже не буде політичною системою в її сучасному розумінні.По-друге, це демократії з обмеженою внутрішньосистемною автономією, що характеризуються відносною розвиненістю і незалежністю політичних партій, груп інтересів і засобів масової інформації, однак у політичному процесі яких спостерігається постійне прагнення до коаліціювання організацій і груп близької ідеологічної орієнтації, формуванню «ідеологічних сімей» консервативного, ліберального, соціалістичного та інших напрямків (III і IV Республіки у Франції, Веймарська Німеччина та Італія після Другої світової війни). Таким системам притаманні парафіяльна чи підданська політична культура і низький ступінь участі населення в політичному житті (традиційні монархії в країнах, що розвиваються, - Саудівська Аравія, Марокко, Катар, Оман та інші). Закрита гегемонія - система, у якій немає опозиції і політичної конкуренції або вони близькі до нуля, а ступінь залучення громадян до політичного процесу вкрай низький і не забезпечений жодними інституціональними можливостями. Отже, громадяни цілком відчужуються від політики і позбавляються будь-яких механізмів контролю над соціальними, економічними і політичними структурами. Конкурентна олігархія, яку утворюють системи з більшим ступенем опозиц
План
Зміст
Вступ
РОЗДІЛ 1. Поняття політичної системи, її місце і розвиток в суспільстві
РОЗДІЛ 2. Структура та функції політичної системи
РОЗДІЛ 3. Класифікація політичних систем
3.1 Типологія політичних систем ХХСТ.
3.2 Новітні типології політичних систем
РОЗДІЛ 4. Сутність політичної системи України
Висновки
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
