Основи страхової справи - Курсовая работа

Страхування - одна з форм охорони майнових й особистих інтересів застрахованих, які сплачують внески (премії) до страхових організацій і дістають відшкодування втрат, що виникають у наслідок стихійного лиха і нещасних випадків (страхування від недуг, страхування від вогню (пожеж), крадіжок, страхування життя та ін.). З другого боку, страхування є формою ризик-менеджменту, що використовується для хеджування проти ризику фінансових втрат, та, в ідеалі, страхування може бути визначене як справедлива передача ризику потенційної втрати від однієї сторони до іншої за відповідну сплату.Під страховим портфелем в особистому страхуванні може також матись на увазі сума місячного страхового внеску за діючими договорами довгострокового страхування життя на встановлену дату на певній території. Уся поточна й перспективна діяльність страхової організації спирається на страховий портфель, структура якого в кінцевому підсумку визначає фінансову стійкість страхових операцій. Адже від величини й якості страхового портфеля залежать величини надходжень страхових платежів, обсяги й коливання виплат страхових сум і страхового відшкодування. Структура страхового портфеля може аналізуватися в аспекті частки діючих договорів і знову укладених договорів з мінімальними (низькими) і максимальними (високими) страховими сумами, групових та індивідуальних страхувань. Показник збитковості страхової суми виражає собою відношення виплат страхового відшкодування або страхової суми до страхової суми всіх застрахованих обєктів.Суспільно-господарська практика виробила чимало методів і форм ефективної протидії ризикам та ліквідації їх негативних наслідків. Розвиток економічної науки, а також страхової справи засвідчив, що антиризикована діяльність має ґрунтуватися на залученні вельми широкого кола управлінських інструментів, склад та послідовність застосування яких постійно вдосконалюються. страховий портфель ризик тарифна Найповніша сукупність послідовних заходів антиризикованої діяльності, застосування яких має комплексний, системний характер, у сучасній економічній теорії та практиці визначається терміном англомовного походження - "ризик-менеджмент" (risk management), тобто управління ризиками в його найширшому розумінні. Розглянута комплексна діагностика ризиків дає змогу простежити не лише їх розвиток та сфери поширення, а й негативні наслідки кумуляції таких ризиків, тобто взаємного їх впливу і нагромадження. Підсумки аналізу якісних і кількісних характеристик ризиків є підставою для визначення стратегії антиризикованої діяльності в майбутньому, тобто подальших дій, які зводяться до встановлення контролю над ризиками або фінансування потреб, що виникли внаслідок прояву ризиків.За допомогою страхового тарифу (його ще називають тарифною ставкою) обчислюються страхові внески, за рахунок яких формується страховий фонд. Укладаючи договори страхування, страховик намагається вирішити оптимальним шляхом два протилежні завдання: при мінімальних тарифах, які були б доступні для широкого кола страхувальників, забезпечити значний обсяг страхової відповідальності. По своїй фінансовій природі нетто-ставка, будучи повязаною з ймовірністю нанесення страхувальнику певного матеріального збитку, відображає обсяг страхової відповідальності страховика. Нетто-ставки повинні якомога повно відповідати ймовірності збитку, бо лише в такому випадку кошти страхового фонду, одержані від страхувальників за тарифний період, будуть достатні для страхового відшкодування. Саме незмінність тарифних ставок впродовж багатьох років (звичайно, тут йдеться не про теперішню інфляцію в Україні) посилює у страхувальників впевненість у фінансовій стійкості страхової організації.По-перше, підтримання страхувальником (перестраховиком) зменшує витрати по обслуговуванню договорів у порівнянні зі співстрахуванням. Так, при настанні страхової події відповідальним перед страхувальником є страховик (перестрахувальник), що дає можливість отримати страхувальнику страхове відшкодування у нього в повному обсязі, а не звертатись до кількох страховиків, як це існує у співстрахуванні. По-друге, перестрахування при настанні страхової події дає можливість уникнути кумуляції збитків при застосуванні певного покриття (катастрофічного ексценденту збитків). Отже, страхова діяльність характеризується підвищеною ризикованістю, що обєктивно призводить до необхідності перерозподілу відповідальності за прийнятими на страхування ризиками між багатьма страховиками, тобто до застосування перестрахування. При цьому слід зважати на функції перестрахування а здійсненні страхової діяльності: розширення можливостей страховика в прийомі на страхування великих ризиків (збільшення місткості страховика) при застосуванні перестрахувальних операцій; збільшення обсягів страхування; збалансування результатів страхування (вирівнювання річних коливань фінансового результату страхової діяльності протягом років, що є дуже важливим для забезпечення фінансової стійкості страховика).Страхування є невідємною ланкою фінансо

ЗМІСТ

Вступ

1. Формування збалансованого страхового портфелю

2. Оцінка ризиків та обмеження їх дії

3. Тарифна політика страхування

4. Перестрахування як метод забезпечення фінансової надійності

Висновки

Список використаних джерел