Основи самоконтролю під час занять фізичною культурою - Реферат

На їх велике значення для боротьби з хворобами і продовження життя вказували багато поколінь грецьких лікарів і філософів у своїх творах та висловлюваннях. "Ніщо так не виснажує і не руйнує людину, як тривала фізична бездіяльність". Правильно організовані заняття зміцнюють здоровя, покращують фізичний розвиток, підвищують фізичну підготовленість і працездатність, удосконалюють функціональні системи організму людини. У процесі регулярних занять фізичними вправами, спортом, як правило, відбувається збільшення розмірів серця, причому різні форми рухової активності мають і різні можливості щодо вдосконалення серця.При регулярних заняттях фізичними вправами дуже важливо систематично стежити за своїм самопочуттям та загальним станом здоровя. Самопочуття після занять фізичними вправами повинне бути бадьорим, настрій гарним. Велике практичне значення для тих, що займаються фізичними вправами, має самоконтроль. Під час проведення самоконтролю визначається відповідність або міра відхилення індивідуальних показників фізичного розвитку від середніх стандартних. Самоконтроль дозволяє спортсменові оцінювати ефективність тренування, стежити за станом свого здоровя, виконувати правила особистої гігієни, загальний і спортивний режим і т.д.До обєктивних належать прийоми, використовуючи які можна виміряти і виразити кількісно: антропометричні показники (довжина тіла і його маса, окружність грудної клітки та ін), спортивні результати, силові показники окремих груп мязів. Субєктивними методами можна оцінити самопочуття, настрій, почуття втоми, бажання або небажання займатися фізичними вправами, порушення апетиту і сну, боязнь змагань та інші стани. Самопочуття - інтегральний показник стану організму, методично правильно побудовані заняття фізичними вправами викликають самопочуття, яке можна кваліфікувати як хороше: Ви бадьорі, життєрадісні, сповнені бажання вчитися, веселитися, максимально працездатні. Якщо Ви не хочете тренуватися, а іноді відчуваєте й огиду до занять фізичними вправами, то це є ознакою явної перевтоми після попередніх занять. Внаслідок занять фізичними вправами може статися зменшення пульсу до 50-60 ударів за хвилину.У ньому рекомендується фіксувати обсяг та інтенсивність тренувальних навантажень, результати змагань, деякі обєктивні та субєктивні показники стану організму в період занять фізичними вправами [3, с. В щоденнику самоконтролю треба відображати як дані спокою, так і певну інформацію про характер виконаної мязової роботи та про реакцію на неї організму (на підставі найпростіших фізіологічних показників). Регулярне ведення щоденника дає можливість визначити ефективність занять, засоби та методи, оптимальне планування величини й інтенсивності фізичного навантаження та відпочинку в окремому занятті.Дані самоконтролю можуть надати велику допомогу викладачу і тренеру в регулюванні тренувального навантаження, а лікарю - в правильній оцінці виявлених змін в стані здоровя спортсмена і його фізичним розвитком. Викладач, тренер і лікар повинні пояснити спортсмену значення регулярного самоконтролю для зміцнення здоровя, правильної побудови навчально-тренувального процесу і підвищення спортивних результатів, рекомендувати користуватися певними методами спостережень, пояснити, як повинні змінюватись ті або інші показники самоспостереження (наприклад сон, пульс, вага ) при правильній побудові тренувань і у випадках порушення режиму.Регулярні заняття фізичними вправами призводять до змін функціонального стану організму, у звязку з чим необхідно систематично здійснювати спостереження за здоровям.

Зміст фізичний культура самоконтроль

Вступ

1. Самоконтроль. Завдання самоконтролю

2. Обєктивні і субєктивні дані самоконтролю

3. Ведення щоденника як метод самоконтролю

4. Значення самоконтролю у процесі фізичного виховання

Висновок

Література