Особливості використання психологічних знань у правоохоронній діяльності. Завдання юридичної психології, її структура: судова, кримінальна. Визначення поняття, історія виникнення та види темпераментів, уваги та пам’яті. Сутність забування та відтворення.
Слідчо-оперативна психологія як розділ судової психології вивчає психологічні аспекти розкриття і розслідування злочинів; різні аспекти психологічного забезпечення слідчо-оперативної діяльності: різні по ефективності стратегії допиту (підозрюваних, свідків, потерпілих), психологія впізнання, очної ставки та слідчого експерименту, дослідження психологічних закономірностей різних видів правоохоронної діяльності; психологічні аспекти професіограми співробітника слідчих органів, розробка рекомендацій щодо вдосконалення професійної майстерності працівників правоохоронних органів, з профорієнтації та профвідбору, проблеми «профайлинга» і складання проспективного (психологічного) портрета злочинця зокрема, психологічні особливості жертви кримінальної агресії, психологія віктимної поведінки (види віктимності, віктимні якості, психічні стани, спосіб життя). психологія темперамент увага память В юриспруденції під поняттям «правова психологія» (на відміну від правової ідеології) розуміється сукупність почуттів, звичок, настроїв, стереотипів поведінки, в яких виражається емоційно-психологічне ставлення соціальних груп, колективів, окремих громадян до права в цілому і окремим його нормам, правопорядку , до юридичних установам і основам їх діяльності. Давньогрецький лікар Гіппократ (5 ст. до н.е.), а потім римський лікар Гален (II ст. до н.е.), спостерігаючи індивідуальні особливості поведінки людини, зробили спробу описати і пояснити ці особливості. Увага - це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості і зосередженості свідомості на вагомих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях. Післядовільна увага - виникає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги, долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність зумовлює появу певного інтересу, а часом і захоплює її виконавця, і увага набуває рис мимовільного зосередження.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
