Поняття та функції психіки. Психокорекція особистості: її значення і можливості "покращання" характеристик індивіда. Соціалізація особистості і її вплив на поведінку людини. Управління поведінкою людини. Феномен лідерства та основні стилі управління.
Сучасними визначеннями предмету психології є такі: індивідуальний світ «Я» людини (у цьому визначенні підкреслюється сутнісна єдність психічних явищ, бо «світ» - це вже не проста їх сукупність, а цілісне самостійне утворення); людина, як субєкт психіки (в останньому визначенні підкреслено поняття субєкту, котре вказує на активність людини в самотворенні, самовизначенні в психічному розвитку (за О.В. Галузі психології: дитяча психологія вивчає розвиток свідомості, психічних процесів, діяльності людини, яка росте; соціальна психологія вивчає соціально-психологічні прояви особистості людини, його взаємостосунки з людьми, з групою, психологічну сумісність людей, соціально-психологічні прояви у великих групах (дія масмедіа, моди, чуток на різні спільноти); педагогічна психологія вивчає закономірності розвитку особистості в процесі навчання, виховання тощо. Психокорекційна ситуація включає такі елементи: 1) людина, яка потребує психокорекційної допомоги (клієнт); 2) людина, яка допомагає (психолог); 3) теорія, яка використовується для пояснення проблем клієнта, 4) набір процедур (технік, методів), що використовуються для вирішення проблем клієнта, 5) спеціальні соціальні відносини між клієнтом і психологом. Соціально-психологічні механізми соціалізації: 1) ідентифікація - це ототожнення індивіда з деякими людьми або групами, що дозволяє засвоювати різноманітні норми, відносини і форми поведінки, які властиві оточуючим; 2) наслідування є свідомим або несвідомим відтворенням індивідом моделі поведінки, досвіду інших людей (зокрема, манер, рухів, вчинків і т.ін.); 3) навіювання - процес неусвідомленого відтворення індивідом внутрішнього досвіду, думок, почуттів і психічних станів тих людей, з якими він спілкується; 4) соціальна фасилітація - стимулюючий вплив поведінки одних людей на діяльність інших, в результаті якого їх діяльність протікає вільніше й інтенсивніше («фасилітація» означає «полегшення»); 5) конформність - усвідомлення розбіжності в думках з оточуючими людьми і зовнішнє згоду з ними, що реалізовується в поведінці. Функція корисності визначається трьома групами факторів: 1) станом справ, наявністю ресурсів в індивіда, який приймає рішення (через обмежаність ресурсів в умовах кризи людина зазвичай обирає більш обережну поведінку, що може неоднозначно впливати на результати її діяльності); 2) цілями, які переслідуються індивідом, який приймає рішення (в умовах кризи ці цілі слід чітко визначити, інакше, в умовах відсуності єдності у центральні владі, в системі управління можуть початися неконтрольвані процеси); 3) типом вищої нервової діяльності, темпераментом людини, яка приймає рішення (загалом, більш екстравертовані субєкти, які орієнтовані на оточуючий світ , схильні обирати більш сміливу поведінку, ніж інтравертовані, які орієнтовані на власні потреби, мотиви цінності та т. ін.).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
