Визначення теорії граничної корисності та поведінка споживача. Встановлення взаємовідносин попиту і пропозиції. Характеристика варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника. Особливості значення олігополії та монополістичної конкуренції.
Тема 2. Теорія граничної корисності та поведінка споживача
Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача
Тема 4. Аналіз поведінки споживача
Тема 5. Попит, пропозиція, їх взаємовідносини
Тема 6. Мікроекономічна модель підприємства
Тема 7. Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника
Тема 8. Витрати виробництва
Тема 9. Ринок досконалої конкуренції
Тема 10. Монопольний ринок
Тема 11. Олігополія та монополістична конкуренція
Тема 12. Ринок факторів виробництва
Тема 13. Загальна ринкова рівновага та економіка добробуту
Тема 14. Інституційні аспекти ринкового господарства
Глосарій
Перелік літератури
Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки споживач товаровиробник монополістичний конкуренція
Мікроекономіка, як складова частина теоретичної економіки
Предмет, концептуальні основи та обєкт мікроекономіки
Методологія мікроекономіки
Мета: надати студентам знання щодо сутності мікроекономіки, обмеженості ресурсів та їх альтернативному використанні, субєктів та методів мікроекономічного аналізу.
Питання для самостійної роботи: Економічний вибір в умовах обмеженості ресурсів
Мікроекономіка, як складова частина теоретичної економіки
Економічна наука вивчає поведінку людей і допомагає пояснити, як і чому приймаються різноманітні економічні рішення в суспільстві. Поділ економічної науки на "мікроекономіку" та "макроекономіку" повязаний з розглядом різних рівнів на яких ухвалюються рішення. Так, якщо макроекономіка має справу з вищим рівнем - економікою в цілому і оперує низкою агрегованих показників, то мікроекономіка аналізує поведінку на рівні окремих субєктів ринку - фірм і домогосподарств.
Мікроекономіку цікавить, наприклад, як фірма визначає кількість товару, що його збирається виробити; якою є мета функціонування фірми; чим керується споживач, вибираючи той чи інший товар.
Мікроекономіка - розділ економічної теорії, що вивчає поведінку окремих субєктів господарювання (домогосподарств, підприємств, держави) за умов рідкісності (обмеженості) ресурсів та альтернативності напрямів їх використання.
Як самостійний розділ економічної теорії мікроекономіка сформувалася в кінці 19 на початку 20 ст. основи мікроекономіки виявляються ще в класичній політичній економіці. Адам Сміт заклав основи функціонального аналізу. Він також вважав, що багатство створюється в процесі виробництва, а розподіл праці, конкуренція, продуктивність праці, ринок підвищують ефективність виробництва. Держава, на думку Сміта, повинна здійснювати лише мінімальний вплив на економіку. Ринок він порівнює з невидимою рукою, яка ефективно направляє індивідуальні економічні сили.
Засновниками мікроекономіки вважаються вчені Жан Батіст Сей і Томас Мальтус. Теорія трьох факторів виробництва Сея та закон спадної доходності Мальтуса досі використовується в мікроекономіці.
У кінці 19 століття зявилася ціла плеяда економістів неокласичного напрямку: А. Маршал, К. Менгер, Ф. Візер, Дж. Б. Кларк. Неокласики істотно модифікували теорію цін. Зокрема, ними були введені такі поняття, як попит, пропозиція, ціна рівноваги та інші. Покупець займає у неокласиків важливе місце в ціноутворенні, у класичній же школі акцентувалась увага на головній ролі виробника у процесі ціноутворення. До мікроекономіки у цей період активно ввійшли математичні методи, графіки, психологія.
Однак поділ на макро та мікроекономіку дещо умовний. Вивчення кожного розділу передбачає розуміння явищ, які відбуваються на макрорівні (на рівні національної економіки в цілому), так і на мікрорівні (рівні окремого економічного субєкта). Мікроекономіка також тісно повязана з такими дисциплінами як політекономія, статистика, математика.
Ще один важливий аспект мікроекономіки - аналіз процесу утворення ринків у різних галузях і їхня взаємодія. Аналізуючи різні ринки, мікроекономіка концентрує увагу на закономірностях визначення цін в залежності від типу ринкової структури. Тому мікроекономіку ще називають "теорією цін".
Головна економічна проблема - це обмеженість ресурсів суспільства, з одного боку, та безмежність бажань і потреб людей - з іншого.
Ресурс - це все те, що необхідно для організації процесу виробництва.
Фактори виробництва (ресурси): праця (труд), робоча сила;
капітал (основний, оборотний);
земля;
підприємницькі здібності.
Особливістю економічних ресурсів є їх відносна обмеженість. Тому суспільству завжди необхідно робити вибір між альтернативними цілями використання обмежен
План
Зміст
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
