Основи мікроекономічної реструктуризації у перехідний період - Реферат

Будь-які процеси в економіці не є безперервними, процес розвитку відбувається циклічно, послідовно, хоча інколи і не зовсім логічно. Протягом років ми маємо нагоду спостерігати економічні спади та піднесення, зміни під впливом дій субєктивних законів господарювання, економічної політики та влади, що веде до зміни й самого типу економіки. Розрізняють три взаємозалежні етапи, за посередництвом яких відбуваються економічні зміни: лібералізація економіки і макроструктурна стабілізація; макроструктурна реформа; мікроекономічна реструктуризація можливостей економіки.Реструктуризація - це процес здійснення організаційно-економічних, правових і технічних заходів, спрямованих на зміну структури обєкта, його управління, форми власності, організаційно-правових форм з метою оздоровлення, покращення чи просто перебудови обєкта. Метою, безпосередньо, економічної реструктуризації є забезпечення достатнього рівня рентабельності шляхом оптимізації капітальних і поточних витрат, обсягу продажу, збалансованої цінової політики та ін. Реструктуризація економіки передбачає проведення довготермінових якісних та сутнісних структурних змін усіх підсистем економічної системи і передусім відносин економічної власності та господарського механізму з метою підвищення ефективності її розвитку та конкурентоспроможності на світовому ринку. Отже, економічна реструктуризація в широкому розумінні: передбачає комплексність змін, а не зміни тільки однієї сфери;Реструктуризація підприємств виступає найважливішим чинником розвитку локальних і глобальних перехідних процесів національної економіки. За сучасних умовах вона припускає не тільки ринкову, а й цивілізаційну трансформацію, результатом якої є становлення нової фірми, адаптованої до реалій інформаційного суспільства. Сутність реструктуризації підприємств виявляється в сукупності внутрішніх характеристик: 1) Сутність - ресурсна раціоналізація й рекомбінація у формі трансформації внутрішнього середовища і зовнішньої мережі підприємства, його взаємозвязків із зовнішнім середовищем у цілому, що забезпечують зростання аллокаційної й адаптивної ефективності підприємства; Реструктуризація передбачає зміни структури майна (правового статусу); організаційної структури підприємства; виробничої структури; структури виробничої програми; структури залученого капіталу; структури активів; структури доходів і витрат; структури персоналу; інформації; інших структур. Реструктуризаційні зміни, які проводяться на підприємствах, можуть стосуватись: модернізації - оновлення устаткування і технології;Перші роки незалежності нашої держави увінчались букетом невирішених питань, котрі постали після розпаду командно-адміністративної системи СРСР. Однак для оздоровлення та пожвавлення економіки все ж потрібні були вливання нового капіталу, що привело до початку реструктуризації найприйнятнішим для нас шляхом - зміною форми власності. Державна власність, в основному, приватизовувалась на основі ваучерної схеми - колективи працівників придбавали акції своїх підприємств за номінальною ціною, використовуючи свої приватизаційні сертифікати, і зі знижкою за рахунок додаткових платежів. Схема української приватизації привела до домінантної ролі внутрішніх власників у великих і середніх підприємствах тоді, коли необхідним було залучення додаткового капіталу та стратегічного планування подальшого розвитку підприємств [1].З початку трансформації в Україні необхідно було подолати проблеми розбалансованості щодо відповідності структури національного продукту структурі потреб головного споживача - населення. Україна у величезному обсязі виробляла сталь, електроенергію й продукти хімічної промисловості і водночас відчувала дефіцит житла, одягу, продуктів, меблів і побутової теле-, радіотехніки. Таким чином, поряд з невиправдано масштабною важкою і військовою промисловістю існувала слабка цивільна економіка (соціальний комплекс) зі зношеними основними фондами і застарілими технологіями. Починаючи з 2000 року намітилася тенденція до економічного зростання ВВП на душу населення. Передумовою економічного зростання в Україні у 2000 - 2007 роках було реформування відносин власності, що здійснювалось у формі так званої трансформаційної приватизації, яка на відміну від традиційної приватизації (структурної реорганізації підприємств, фінансового оздоровлення, приватизаційного проектування, зміни стилю менеджменту) відбувалася за відсутності корпоративного сектору, в умовах нерозвиненого фондового ринку, тобто передбачала організаційно-правову реструктуризацію.Як показує міжнародний досвід, сьогодні прорив на світові ринки забезпечується, як правило, не просто продуктом, і навіть не галуззю, а міжгалузевим комплексом, який складається з певних відтворюваних і високо технологічних систем [7]. Процес економічної глобалізації, а також ринкова орієнтація економіки України вимагають приведення в дію взаємозалежних техніко-технологічних, організаційно-економічних та управлінських чинників ефективного освоєння у виробництві науково-технічних досягн

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи мікроекономічної реструктуризації

1.1 Поняття реструктуризації та її види

1.2 Реструктуризація підприємств як запорука успішної структурної перебудови економіки країни

2. Аналіз мікроекономічної реструктуризації за умов трансформаційної економіки України

2.1 Початковий етап перехідного періоду та проблема «прихватизазії»

2.2 Тенденції структурних змін економіки України в розрізі субєктів господарювання

3. Успішна мікроекономічна реструктуризація як перший крок на шляху до світового лідерства

Висновки

Список використаних джерел